«ВІ́НО»: мистецький проєкт про справжнє

Так живе, дихає, відчуває країна. Наше місто. Наші люди, які міцно
пов’язані з корінням нашого роду — пращурами, могутньою силою нескорених.

Саме так на світ з’явився унікальний проєкт «ВІ́НО». Не просто вистава,
а справжня розмова двох молодих душ, що перетнулися у прифронтовому
бомбосховищі. Ви влаштуєте зустріч ніби із самим собою, своїми страхами
і надіями. У діалогах акторів ви радше розчуєте не слова, а мрії про
спокій, де світ не ділиться на «до» і «після». «ВІ́НО» — це не стільки
про сцену і акторів, а скільки про нас, про те, як ми тримаємося разом,
де тривога стала звичкою, а сила — нашою другою натурою.

Авторка п’єси — амбасадорка проєкту, драматургиня-сучасниця із Запоріжжя
Наталія Ігнатьєва переконана, що подібні вистави сприяють
переформатуванню культурних наративів та сенсів українського
суспільства, надихають на повернення, особливо молоді, до віри у силу
роду, міць рідної землі, укріплення національної ідентичності. Проєкт
«ВІ́НО» може повноцінно стати новою сторінкою у творчості колективу
Театру Сатири та сміливо пропагувати театральне мистецтво, формувати
новий світогляд молоді, розвивати її творчі здібності та емоційний інтелект.

Актуальні смисли сьогодення розкриється у талановитій постановці, адже
українці продовжують боротися за свою землю, історію, волю. Ми дійсно
народжені бути вільними, і ця історія про силу роду тільки додає
впевненості у цьому. Історія про війну, яка триває вже багато років по
сьогоднішній день. І нам випала доля її завершити.

Театр Сатири дійсно створює щось більше, ніж мистецтво — він дарує
можливість відчути, що ми всі на одній хвилі, що наші історії сплетені
міцніше, ніж здається.

Проєкт «ВІ́НО» реалізується за підтримки Українського культурного фонду
і покликаний підтримати у ці нелегкі для країни часи діячів культури,
зокрема акторів місцевих театрів, які залишаються в країні. На щастя,
театр отримує друге дихання, створюються умови для появи нових арт-проєктів.

Прем’єра «ВІ́НО» відбудеться вже у цю п’ятницю, 27 вересня, о 18:00, у
Муніципальному Театрі Сатири (Будинок профспілок, вул. Преображенська,
4  — біля площі Богдана Хмельницького). Вхід вільний.

Приходьте. Тут без пафосу, без гучних заяв. Просто зустріч, яка
торкнеться чогось важливого всередині. Бо в цьому і є наш новий
культурний шлях — бачити, чути і залишатися собою, як би важко не було.
Упізнати себе — звичайну людину, що носить всередині відлуння пращурів,
хто боровся і перемагав. І цей зв’язок з минулим дає нам щире відчуття,
що ми не самі. Усвідомлення того, що кожен з нас — частина більшого,
справжнього і рідного. Це і є найважливіше. Ви знайдете це відчуття
посеред театральної зали, тож збережіть це відчуття попри всі виклики війни.