Пліткарі

В літературно-меморіальному музеї Карпенка-Карого пройшов захід під назвою «В дружньому колі муз». Талановиті всі: чи то в поезії, чи то в музиці, чи то  в образотворчому мистецтві. Треба  тільки знайти себе і творити – насолоду від творчості ні з чим не порівняти! Захід «В дружньому колі муз» саме з такою метою і був задуманий…

Інженер-технолог Наталія Бідненко, яка в 2004 році виявила в собі поетичний талант, і на даний момент видала уже одинадцять збірок віршів, програміст Людмила Хижняк, яка  чотири роки тому захопилася мистецтвом  «Аміґурумі», і гурт «Далі буде», що складається з підполковника міліції Михайла Дегтяренка, режисера Віталія Нестерова, лікаря-анестезіолога Олександра Старусьова, радіомеханіка Сергія Ткаченко. Як ви розумієте, це їхня друга професія.  І від неї  вони отримують не тільки насолоду, а й гроші – допомога до пенсії. Всі вони пенсіонери, та ще і усі друзі! «Пліткарі», так їх назвала Олена Надутенко, голова творчого об’єднання «Вітрила», та й дійсно всі «плетуть»: Наталія Бідненко слова, гурт «Далі буде» – ноти,  а Людмила Хижняк просто плете.

Людмила Хижняк стала, без перебільшення, сенсацією заходу! Аміґурумі –  це японське мистецтво в’язання на спицях або гачком маленьких м’яких звірят та людиноподібних істот. Ви не уявляєте, наскільки симпатичні ці іграшки! Лариса Савенко, директор бібліотеки Маланюка, навіть запропонувала Людмилі Хижняк провести майстер-клас у бібліотеці: «Я сама буду присутня. Ну, от піду на пенсію плести іграшки». Людмила зізналася, що знайшла хобі майже випадково: онучка якось попросила зробити жабку. Людмила залізла в інтернет і знайшла жабку саме із аміґурумі. Вирішила спробувати. Жабка удалась! А ще Людмила знайшла хобі, саме для себе,  саме таке, як їй хотілося…

Всі присутні говорили, що спочатку треба знайти себе – і це не так просто, як здається.  Наталія Бідненко розказує: «У мене проблеми зі сном. Я подивилася, скільки коштує «Ново-пасит» і вирішила: краще буду в’язати.  Людмила Хижняк мені розказувала, що плести – це і заспокійливе, і антидепресантне. Мене вистачило на пів шарфика: я була така знервована… Рушила в аптеку, купила «Ново-пасит» і більше до плетіння і не наближаюся».  Натомість Людмила оповідає, якщо ти в’яжеш аміґурумі, то треба постійно рахувати петлі – і саме це її й заспокоює.

Ну, що ж плести я точно не буду… Хоча вже треба задуматися над своєю другою професією, пенсія ж все наближається…

Ольга Степанова, науковиця літературно-меморіального музею І.Карпенка-Карого.