Таки вік волі не бачити?

Кіровський райсуд Кропивницького завершив розбиратися в провадженні, порушеному більше восьми років тому за фактом насильницької смерті генерала податкової служби Володимира Тесленка. Визнано винними Євгена Яценка й Івана Проценка, кожному призначене довічне ув’язнення.

Нагадаємо, Тесленко перед смертю очолював Святошинську податкову інспекцію Києва, та його знало багато людей й на Кіровоградщині – по багатолітній роботі в тутешніх правоохоронних органах. У ніч на 2 травня 2014 року його знайшли напівживим і закривавленим біля нічного клубу «Джунглі» на вулиці Тарковського в тодішньому Кіровограді. Там, у «Джунглях», тієї ночі й перетнулися шляхи генерала Тесленка, який святкував 48-річчя, й раніше судимих Євгена Яценка та Івана Проценка. (Згідно з вироком Кіровоградського обласного суду за 22 січня 1999 року, Яценко і Проценко в ніч на 8 листопада 1997-го вчинили стрілянину в барі у будинку побуту «Інгул»; один з тих, в кого влучили, помер на місці, інший – дорогою до лікарні, ще кількох було госпіталізовано; за це Яценка й Проценка засуджено до 12 й 15 років ув’язнення відповідно, перший вийшов на волю 2008 року, другий – 2013-го).

За яких же обставин загинув генерал? Відповідь на це запитання дав у червні 2015 року Ленінський райсуд (головував у процесі Олексій Мягкий). Як пояснили очевидці, підпилий Яценко, відпочиваючи в «Джунглях», необережно зачепив столик, за яким сидів Тесленко, перекинувся бокал з вином, виник конфлікт. Почувши у свій бік образи, генерал ударив Яценка рукою в обличчя. Проценко, який перебував поряд, вступився за товариша – завдав потужних ударів по Тесленковій голові. Продовжився інцидент на вулиці, куди Тесленко вийшов першим. Наздогнавши його, Яценко і Проценко, «діючи умисно, з мотиву особистої неприязні, з метою позбавлення життя», заподіяли йому багато ударів, в тому числі по голові. Невдовзі Тесленко помер у лікарні.

У тому ж вироку вказуються подробиці, повідомлені працівниками міліцейської служби охорони, які прибули до «Джунглів» за викликом персоналу закладу. «Ми побачили на тротуарі через дорогу лежачого непритомного чоловіка, в калюжі крові. Обличчя його було закривавлене і в синцях. Наручний годинник валявся поряд, з кишені лунав звук мобільного. Персонал кафе нічого не розповідав. Було видно: бояться», – згадав один з працівників охоронної служби.

Свідчення обвинувачених були суперечливі. Яценко стверджував, що не бив Тесленка ні в «Джунглях», ні надворі. Мовляв, бився з Тесленком один Проценко, який заступався за нього, Яценка. Яценко навіть висловив жаль з того приводу, що не зупинив товариша. «Все відбувалося дуже швидко», – пояснив. Проценко ж розповідав, що саме Яценко завдав Тесленку смертельно небезпечних ударів по голові.

Суд визнав обох винними у вбивстві й призначив кожному довічне позбавлення волі.

В липні 2016 року колегія Апеляційного суду Кіровоградської області під головуванням Сергія Деревінського скасувала цей вирок. Виявилося, у Ленінському райсуді не помітили, що обвинувальний акт, який є в матеріалах провадження, не відповідає такій-то статті Кримінального процесуального кодексу. Як вказано в ухвалі Апеляційного суду, це порушення «перешкодило суду (першої інстанції – Авт.) ухвалити законне та обґрунтоване рішення». Сергій Деревінський згодом вийшов у відставку, а справу передали в Кіровський райсуд. Розглядала її колегія, у складі якої – Руслан Бурко, Олександр Куценко, Наталія Іванова.

Наприкінці травня минулого року колегія прийняла резонансну ухвалу – про звільнення Яценка з-під варти. Для нього було визначено більш комфортний запобіжний захід – цілодобовий домашній арешт з носінням так званого електронного браслета. Свій гуманізм судді пояснили так: «Перспектива завершення судового розгляду цієї справи у найближчий час відсутня, а подальше перебування обвинуваченого під вартою фактично створюватиме умови для відбування ним покарання за відсутністю обвинувального вироку щодо нього, що призведе в свою чергу до порушення принципу верховенства права». Судова ухвала щедро пересипана посиланнями на практику Європейського суду з прав людини.

Щоправда, Наталія Іванова відмежувалася від ухвали. У своїй окремій думці (є такі процесуальні документи) зазначила: «Сторона обвинувачення, на моє переконання, надала суду переконливі докази для обґрунтування подальшого ув`язнення обвинуваченого Яценка». При цьому суддя Іванова теж послалася на практику Європейського суду.

Улітку минулого року прокурор Микола Вдовіченко поклопотав про відвід суддів Руслана Бурка й Олександра Куценка. Це прохання прокурор мотивував тим, що Державне бюро розслідувань почало слідство за фактом звільнення Яценка з-під варти. «Є об`єктивні підстави для сумніву в неупередженості та необ`єктивності суддів Бурка Р.В. та Куценка О.В. при розгляді справи по суті», – зазначив Вдовіченко. Судді, пославшись на рішення ЄСПЛ, відмовили йому в клопотанні.

Долею Руслана Бурка занепокоїлася «Судово-юридична газета». Суддя дав їй інтерв’ю про те, як працівники ДБР незаконно допитували його цілих чотири години. Суддя наголошував на «штучному характері провадження з метою тиску на суд».

– Тепер дати оцінку ситуації має Вища рада правосуддя, – висловила сподівання «Судово-юридична газета». – Скарги суддів на втручання з боку ДБР у здійснення правосуддя надходять у Раду правосуддя все частіше.

Тим часом на Руслана Бурка й Олександра Куценка поскаржився у Вищу раду правосуддя адвокат Олександр Гардецький (у минулому – двічі прокурор Кіровоградщини), який у провадженні стосовно Яценка й Проценка представляє родичів Тесленка, визнаних потерпілими. Чим закінчилася ця історія – широкій громадськості невідомо, бо Вища рада правосуддя вже не публікує на своєму сайті рішень у дисциплінарних провадженнях.

Зате стало відомо про вирок стосовно Яценка й Проценка. Його 25 серпня нинішнього року ухвалили судді Кіровського райсуду Бурко, Куценко й Іванова. Визнавши вин­ними обох у вбивстві, суд постановив тримати їх у неволі довіку. При цьому врахував їхнє кримінальне минуле: «обвинувачені були засуджені за умисне вбивство, не зробили для себе належних висновків, скоївши нове вбивство, фактично засвідчили, що людське життя для них не становить значної соціальної цінності».

Яценка взято під варту. Вирок ще не набрав законної сили.

Віктор Іваненко, «УЦ».