Жебракувати в Кропивницький

Бідолах з інших міст привозили в Кропивницький троє аферистів, примушували їх видавати із себе калік і жебракувати в людних місцях, а милостиню відбирали. Одну із цієї трійці, таку собі Тетяну Семенченко, недавно визнано вин­ною в торгівлі людьми і засуджено до ізоляції від суспільства на вісім років. Її спільники не дожили до вироку.

Ось як описана злочинна діяльність цих трьох у вироку Кіровського районного суду Кропивницького. На початку червня 2019 року Тетяна Семенченко пристала на ось яку пропозицію своєї знайомої (нині покійної, прізвище з’ясувати не вдалося): шукати нещасних, які старцюють самостійно, і змушувати їх робити це під контролем. Ця ідея сподобалася і кропивничанину Костянтину Мунтянову, також нині покійному. Його «Жигулі» знадобилися для транспортування «підопічних», а квартира – для поселення їх. Того ж місяця трійця знайшла у Києві чоловіка, жителя Обухова, який погодився поїхати в Кропивницький «на заробітки». Тут його поселили в квартирі Мунтянова і примусили старцювати в інвалідному візку з гіпсовими накладками на стопах (для імітації каліцтва), а милостиню відбирали. Протягом кількох місяців без вихідних й обідньої перерви він жебракував і нарешті, скориставшись неуважністю «роботодавців», дременув у свій Обухів.

Іншими потерпілими у вироку значаться чоловіки, яких злочинна трійця привезла з Кривого Рогу, Вінниці, Черкас, Знам’янки, поселила їх у Кропивницькому, утримувала під контролем, примушувала просити милостиню з восьмої до двадцятої години щодня. Один витримав місяць, інший – три, вони повтікали на вільні хліби. А двох правоохоронці застали в квартирі Мунтянова, нагрянувши туди у квітні 2020 року, щоб провести обшук. Вилучили знайдені там документи потерпілих і «реманент» – інвалідний візок, костур та аркуш паперу з написом: «Люди добрые! Помогите спасти второй глаз, пожалуйста. Спасибо большое». Правоохоронці провели велику роботу, щоб викрити злочинців. Близько місяця стежили за ними, прослуховували телефонні розмови і навіть давали милостиню їхнім «підопічним» – купюрами, поміченими спеціальною фарбою. У деяких розмовах ішлося про оформлення кредитів на жебраків.

Тетяна Семенченко визнала провину. За її словами, в їхній групі були суворі порядки – всім заправляла організаторка. «Вона змушувала мене повністю займатися потерпілими, вчити їх жебракувати, перемотувати ноги, щоб вони не протестували. Втекти звідти я боялась», – розповіла Семенченко в суді.

Один з потерпілих пригадав: «Я перебував на вокзалі у Знам’янці, де жив з бомжами. Під’їхали люди на машині, спитали, чи не хочу жити краще – продовжувати жебракувати, але мешкати в квартирі. Я погодився. Мене забрали, привезли в Кропивницький, поселили, нагодували, напоїли, покупали. Наступного ранку повезли під супермаркет, показали, як треба жебракувати. У Кропивницькому я жебракував біля магазинів. Були постійні погрози і побої. Самовільно залишити і покинути це все я не міг, бо без ноги, а мобільний телефон і документи забрали. Потім приїхала поліція, проводився обшук, і все це закінчилось».

Віктор Іваненко, «УЦ».