Рік тому ми писали про дві потужні медичні установи, які надають унікальні послуги. Вони релоканти, двічі біженці, як кажуть самі співробітники. Мова йде про Науково-дослідний інститут травматології та ортопедії Донецького національного медичного університету та комунальне некомерційне підприємство «Обласна клінічна травматологічна лікарня». Тепер НДІ опинився під загрозою ліквідації. Але про все по порядку.
Трохи історії. Науково-дослідний інститут травматології та ортопедії був створений 70 років тому на базі Донецької обласної травматологічної лікарні. В 1999 році було відкрито клініку на 100 ліжок. Держава замовляла науковцям теми з усіх видів ортопедо-травматологічної допомоги. Оскільки Донбас – край шахтарський, виробничий травматизм був поширений. Тому була потреба в ефективній медичній допомозі.
Війна для закладу почалася десять років тому. Керівництво з переважною більшістю колективу було вимушено залишити рідний Донецьк і переїхати в Лиман. Влада Донецької області надала приміщення залізничної лікарні, там і розташувалися. Відкрили клініку на 90 ліжок, працювало чотири відділення. За місяць до повномасштабного вторгнення атестаційна комісія МОЗ перевірила заклад і за результатами надала йому вищу категорію.
З початком великої війни про клініку пару місяців ніхто не згадував. Колектив продовжував працювати в тісному співробітництві з військовими лікарями, надавали пораненим нейрохірургічну та травматологічну допомогу. По суті на півночі Донецької області це був єдиний медичний заклад такого профілю.
НДІ травматології та ортопедії – це структурний підрозділ Донецького національного медичного університету. Навчальний заклад наказом міністра охорони здоров’я був переміщений у Кропивницький. Але в наказі не було згадки про НДІ: за якою адресою, на якій площі можна розмістити клініку на 90 ліжок. Колектив, а це 122 людини, приїхав до Кропивницького (по суті, поїхали за університетом), і керівник Роман Климовицький почав шукати приміщення. Знайшли лише на умовах оренди в приватній лікарні.
Попри безліч труднощів налагодили роботу. Продовжили робити унікальні операції, рятувати пацієнтів. Аж раптом міністр охорони здоров’я Ляшко в рамках реформування галузі вирішив, що всі клініки МОЗ та Академії меднаук України теж мають реформуватися.
– 10 квітня цього року я доповів міністру, що наша клініка не може перейти на пакетування НСЗУ, чого від нас вимагають, – розповів Роман Климовицький. – Я аргументував тим, що ми не маємо приміщення, всього необхідного обладнання. Оскільки ми не відповідаємо вимогам, необхідним для пакетування НСЗУ, нас вирішили ліквідувати.
Директор НДІ зауважив, що комунальним медичним закладам надавали час, так званий перехідний період, від одного до трьох років. Крім того, їм допомагала влада міст та областей, як мінімум, придбати обладнання, щоб задовольнити вимоги НСЗУ. Власник науково-дослідного інституту – ніхто інший як МОЗ. Цей власник проблему вирішив оригінально: з 25-го року припинити фінансування закладу.
– В Україні 31 університетська клініка МОЗ України, – продовжив говорити директор НДІ. – З усіх лише одна двічі переміщена, двічі бита, лише одна не має власного приміщення, власного обладнання. Замість того, щоб нам допомогти, прийнято рішення скоротити штат. По факту – ліквідувати клініку.
У розпорядженні «УЦ» є копії деяких документів. Один з них – лист Віктора Ляшка до в.о. ректора ДНМУ. Рекомендовано до кінця третього кварталу колектив клініки працевлаштувати в комунальні заклади охорони здоров’я. Тобто звільнити. Мова йде, нагадаємо, про 122 медичних спеціаліста!
Вже 29 квітня був підписаний наказ в.о. ректора про скорочення чисельності та штату працівників НДІ ортопедії та травматології. Скорочення всього штату дорівнює ліквідації закладу. До 30 травня всі мають отримати повідомлення про скорочення та пропозиції щодо вакантних посад – у разі їх наявності. У додатку до наказу таблиця з переліком посад. Кого там тільки немає! Це справжній скарб. Тим паче під час війни.
Чи могло не бути цього наказу? Напевно, так. Але за умови, що є наміри та рішучість боротися за клініку. 122 кандидати на скорочення налаштовані рішуче. Тому до суду буде подано 122 позови. Листи, в яких описано ситуацію, надіслані в безліч структур, в тому числі до президента. Відповідей немає.
Вісімдесят відсотків співробітників – донеччани. Вони не зрадили Україні десять років тому, не залишилися працювати під окупантом. Живуть в орендованих квартирах, працюють, допомагають людям, вірять в перемогу. Зараз держава «підкидає» їм чергове випробування. З якою метою? Не виключено, що у відчаї хтось повернеться у Донецьк, де в нього є власне житло і працює така ж клініка. Уявляєте сюжети по російському ТВ? То навіщо так знущатися?
І ще. Вже не говорячи про війну, протягом багатьох років після її закінчення країна буде потребувати класних ортопедів і травматологів. Невже ці, донецькі, здаються комусь зайвими?
Пам’ятаєте, як ми, кропивничани, відстоювали збереження в нашому місті донецького медуніверситету? Відстояли. Черга за клінікою.
Рік тому Роман Климовицький в коментарі «УЦ» сказав: «Ми все одно виживемо й переможемо». Бажаємо вам не меншого оптимізму та рішучості. Ваші вдячні пацієнти з вами.
«Терра Україна»: кропивничан запрошують на серію інтерактивних лекторіїв з історії України...