Ті ж яйця, тільки у профіль

Коли в борделі справи кепські, треба не переставляти ліжка, а міняти дівчат!

Україна – країна контрастів, і це позначається буквально на всьому. Ми геть усі хочемо зміни влади й при цьому абсолютно індиферентні до ротацій в уряді. Ну от, здавалося б, поміняли «дівчат» (щоправда, «старшу» залишили), але «клієнти» (народ) не демонструють ні радості, ні навіть надій на зміни в кращий бік. Дивні ми люди…

Може, і не потрібні були нові призначення, і наше невдоволення виконавчою владою – з розряду «а Баба Яга проти»? Ні, звичайно! Практично в усіх галузях економіки та сферах життя, якими так чи інакше опікується Кабмін, справи складаються об’єктивно погано або дуже погано.

У тому, що Україна на третьому році широкомасштабної війни досі не перевела реальну економіку на воєнні рейки, безумовна «заслуга» уряду. Вкрай повільно, а то й на гірше, змінюється нормативна база економіки. Замість того, щоб підтримати людей у ​​бажанні вижити, влада душить малий бізнес. Періодично блокує постачання волонтерських закупівель для ЗСУ, влаштовує різноманітні перепони на кордонах. Корупція у ТЦК – це жах, якому не видно кінця-краю. Нікуди не поділися неефективні витрати бюджетних коштів та відверто корупційні тендери. Щодня інформаційні стрічки приносять такі повідомлення, що кожного разу хапаєшся за голову. Здається, руки незабаром приростуть до неї від безвиході.

Скільки сотень кримінальних справ відкрито проти міністрів, їхніх заступників, начальників міністерських департаментів та комітетів? Відкрито та не доведено до суду. Нізащо не повірю, що всі ці «хейли» брали хабарі та крали бюджетні гроші без відома «старших товаришів». У нас так не буває! За щурятництво свої можуть покарати суворіше, ніж будь-який суд.

Ще раз: немає жодної сфери економіки, включаючи медицину, культуру, спорт, у якій влада не напартачила чи не прогальмувала. Тому-то коней на переправі міняти треба неодмінно, інакше знесе всю країну.

Ну ось – поміняли. І хто всі ці люди? Де вони встигли проявити себе, чи мають своє бачення виходу з кризи очолюваних галузей? Може, Шмигаль щось про це і знає, але нам не каже.

Підбиваючи підсумки всієї цієї ротації, прем’єр-міністр зазначив, що планували залишити в Кабміні 17 міністрів замість 22, але їх лишилося 20. Щось не зрослося, мабуть, не всіх вдалося працевлаштувати. Залишили «на потім». Між тим всі експерти стверджують: країні, яка воює, для ефективного управління достатньо 8 – 10 топ-менеджерів. Зауважу, цей перебір з міністрами чітко проєктується на кількість їхніх підлеглих, яких щонайменше вдвічі-втричі більше, ніж потрібно. І грошей ця дивізія зайвих клерків пожирає більше, ніж аналогічний підрозділ ЗСУ.

Позиція прем’єра ясна, як день Божий. Цитую: «радикальні зміни можуть призвести до непередбачуваних результатів». З таким підходом ні каші не звариш, ні слона не продаси. Втім, зважаючи на все, прем’єр-міністр перебуває в, так би мовити, пасивній позиції, оскільки «нові особи» Кабміну виявилися в основному «старими» чиновниками з Офісу президента. І це не просто вчорашні підлеглі всесильного Єрмака, а його люди. Один тільки приклад: колишній кадровий дипломат і однокурсник Єрмака Точицький тепер – міністр культури.

Від усього цього було б дуже сумно, якби не три обставини.

Перше – звільнення без працевлаштування колишнього впливового заступника керівника ОП Ростислава Шурми. Мені іноді здається, що всю цю катавасію й затіяли як димову завісу для його звільнення.

Друге – призначення головою Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості Германа Сметаніна. Перед цим 32-річний вундеркінд Сметанін очолював Укроборонпром. І якщо раніше у Кабміні єдиним «променем світла у темному царстві» був цифровий віце-прем’єр Михайло Федоров, то тепер їх двоє.

Ну і третє, останнє, – як припущення. Можливо, Андрій Борисович Єрмак готує собі команду, щоб зайняти крісло прем’єр-міністра?

Втім, усе це – справа майбутнього, а що ж сьогодні у результаті? Читайте назву колонки.