Усі матчі розіграшу національного футбольного Кубку в цьому році зіграні. Чвертьфінальна стадія відбудеться вже в наступному році. Поки ж є можливість проаналізувати результати, переваги та недоліки нового формату кубкових змагань, реформу яких в цьому сезоні провела Українська асоціація футболу.
Славна революція
Розпочнемо з того, що переможець у наступному році отримає абсолютно новий трофей. Центральним елементом кубку стала козацька булава, яку оточують 11 списів, що символізують 11 гравців команди-переможця. Гасло, що супроводжує трофей: «Собі – честь, Україні – слава!». Застосовані натуральні камені: український блакитний топаз і бурштин. Висота трофею близько 90 сантиметрів.
Та однією заміною кубку справа не обмежилася. В самій формулі змагань відбулися революційні зміни. По-перше, до участі в турнірі допущені 68 команд, серед яких 47 професіональних та 21 аматорська. По-друге, було запроваджене абсолютно «сліпе» жеребкування без поділу на сіяних та несіяних. По-третє – це, мабуть, головне, – додатковий час був скасований, а відразу після закінчення основного часу, якщо гра не виявила переможця, призначається серія післяматчевих 11-метрових ударів.
На етапах 1/32 та 1/16 фіналу, якщо команди представляли різні ліги, господарем була команда із нижчої ліги. Якщо ж команди виступали в одній лізі, господарем була команда, яка отримувала непарний номер під час жеребкування. На етапах 1/8, 1/4 та 1/2 фіналу господарем поля є клуб, який отримав непарний номер при жеребкуванні. Жеребкування кваліфікаційного раунду відбувалося за територіальним принципом.
Наші аматори
На кваліфікаційному етапі свої сили вперше на такому рівні випробував ФК «Новоукраїнка». Як зазначив голова Новоукраїнської асоціації футболу Олександр Корінний, команда принципово грала місцевими вихованцями та гравцями, які виступають в чемпіонаті Кіровоградської області. І хоча новоукранці поступилися на виїзді команді IRON із Запорізької області – 5:1, але це був гарний досвід для розуміння, до чого потрібно прагнути на такому рівні.
У боротьбу за трофей вступили ще два представника Кіровоградщини – аматорський «Агротех» із Тишківки та «Інгулець» із Петрового, який наразі входить до групи лідерів Першої ліги. І тоді ще ніхто й уявити собі не міг, що саме «Агротех» стане чи не головною сенсацією цього розіграшу. Перші свої два матчі команда Олександра Мизенка грала в Тишківці на місцевому стадіоні й подарувала своїм уболівальникам неймовірні емоції. Драматургія обох матчів з фаворитами складалася майже однаково. І «Епіцентру», який наразі грає в УПЛ, і «Чорноморцю», який є головним претендентом на повернення до еліти із Першої ліги, тишківці забивали першими. Та втримати натиск більш досвідчених суперників не вдавалося. За нічийного рахунку 1:1 справа доходила до серії 11-метрових. І в обох випадках наші земляки виявилися більш стійкими та влучними. Таким чином, саме «Агротех» став єдиним аматорським колективом, який пробився до 1/8 фіналу.
Провал еліти
Але головними несподіванками цього турніру стало те, що з представників елітного дивізіону до 1/8 фіналу пробилися лише 5 команд УПЛ. В 1/32 фіналу програли ковалівський «Колос» – друголіговому київському «Локомотиву» (2:2, серія 11-метрових – 2:4), ФК «Кудрівка» – першоліговому «Лівому Берегу» (0:0, серія 3:0), «Оболонь» – своїм колегам по УПЛ з «Металіста 1925» (0:2). В 1/16 фіналу вилетіли «Кривбас» від ФК «Чернігів» (0:3) через помилку за кількістю легіонерів на полі, «Карпати» від лідера Першої ліги «Буковини» на виїзді (1:0), СК «Полтава» резервним складом від тернопільської «Ниви» (3:0).
На цьому етапі не пощастило ФК «Олександрія», який на власному полі приймав київське «Динамо». Тут потрібно зазначити, що лише наші представники в єврокубках отримали привілеї стартувати з 1/16 фіналу. І саме тут закінчило свій шлях дуже амбітне «Полісся» Руслана Ротаня. Житомирських «вовків» просто «зжерли» у Львові абсолютні на той момент аутсайдери УПЛ з «Руху» – 3:0.
А колишня команда Ротаня вже під керівництвом Кирила Нестеренка саме в грі з киянами показала, що потроху виходить із стартової кризи. ФК «Олександрія» дуже гідно протистояв чемпіонам України, які вирвали перемогу лише наприкінці зустрічі – 1:2. Але ця кубкова гра надихнула олександрійців настільки, що через декілька днів у Києві вони відібрали очки в «Динамо» вже в чемпіонаті УПЛ, зігравши внічию – 2:2.
А в 1/8 фіналу жереб знову був немилостивий для клубів елітного дивізіону. Саме тут між собою грали не тільки київське «Динамо» та донецький «Шахтар», а ще й черкаський «ЛНЗ» проти львівського «Руху». Про дві гри киян проти «гірників» у нас буде окрема розповідь. А поки що зазначимо, що в дивному протистоянні динамівці в Києві вперше з 2021 року переграли своїх головних суперників – 2:1 та пробилися до чвертьфіналу. Також із клубів УПЛ там зіграють черкаський «ЛНЗ», який в своєму зібраному стилі (надійно позаду, а попереду свій момент Обах знайде) з рахунком 1:0 здолав «Рух» та «Металіст 1925», який ледь не розтринькав перевагу в чотири м’ячі в протиборстві з «Агробізнесом» – 4:3. І знаєте, якщо «сліпий» жереб знову зведе в чвертьфіналі клуби УПЛ, або вони програють в півфіналі, то ми можемо отримати доволі фантастичний за всіма мірками фінальний поєдинок.
Заслуговували на більше
На превеликий жаль, щаслива казка «Агротеху» завершилася в Кропивницькому на стадіоні «Зірка». За регламентом на власному стадіоні тишківці вже грати не мали права. І знаєте, це не дуже справедливо, що за такої підтримки кропивницьких уболівальників їхні недавні улюбленці Максим Ковальов, Олексій Чичиков, Ігор Загальський та декілька вихованців Академії ФК «Зірка», яких тренує один із наших найкращих гравців за всю історію Олександр Мизенко, саме так припинили свою чудову боротьбу. За грою тишківці не те, щоб не поступалися суперникам із команди «Фенікс-Маріуполь», а навіть переважали своїх конкурентів із Першої ліги. Першими відзначилися не без допомоги рикошету саме гості. Символічно, що класний гол у відповідь по неймовірній траєкторії забив саме Олексій Чичиков, який не раз радував своїми влучними ударами в «Зірці» Сергія Лавриненка. На жаль, цього разу серія післяматчевих 11-метрових принесла успіх суперникам команди Олександра Мизенка – 7:6. Це дуже прикро, але команда з Тишківки увійшла до футбольної історії як перший аматорський колектив, що вийшов до 1/8 фіналу Кубку України.
Шанс на другий фінал
А ось перший в історії фіналіст національного Кубку з Кіровоградщини – петрівський «Інгулець» ще матиме можливість поборотися за повторення свого неймовірного успіху. Нагадаємо, що в 2019 році петрівчани під керівництвом Сергія Лавриненка стали першими фіналістами з Першої ліги, поступившись «Шахтарю» у вирішальному матчі в Запоріжжі з рахунком 0:4. Зараз же команда Василя Кобіна знову виступає в першому дивізіоні й на шляху до чвертьфіналу вже пройшла аматорський «Карбон» – 1:2 та два колективи з Першої ліги – хмельницьке «Поділля» – 4:1 та сумську «Вікторію» – 0:1. Залишається лише сподіватися, що жереб не «подарує» в 1/4 фіналу когось із УПЛ, адже «Вікторію» петрівчани пройшли, як кажуть, «на жилах». Та до наступного року, коли будуть зіграні вирішальні матчі нового Кубку України, ще багато може змінитися.
Суперниками «Інгульця» в 1/4 фіналу можуть стати київське «Динамо», черкаський «ЛНЗ», харківський «Металіст 1925» з УПЛ, представники Першої ліги – чернівецька «Буковина», «Фенікс-Маріуполь» з Львівської області, ФК «Чернігів» та київський «Локомотив» із Другої ліги.
Чи це дійсно неперевершено?..
Ну й наостанок – про деякі мінуси цього формату змагань, який викликає переважно позитивні відгуки. Мені також багато що подобається – непередбачуваність, можливість себе показати командам усіх рівнів, справжні випробування для команд елітного дивізіону та велика кількість серій післяматчевих 11-метрових. Та при цьому потрібно пам’ятати, що перемога в Кубку України відкриває, мабуть, найпростіший шлях до єврокубків. Володар нашого трофею грає лише один відбірковий раунд до Ліги Європи, а в разі невдачі – до Ліги Конференцій. І навряд чи умовний представник Першої чи Другої ліги подолає цей бар’єр. Ну й відміна додаткового часу призвела до того, що аутсайдери, в більшості своїй, грають за принципом: аби протриматися, а там, може, пощастить. І якість гри в переважній більшості поєдинків, м’яко кажучи, залишає бажати кращого. Вона й в УПЛ не дуже класна, а тут і поготів. А фаворити виходять на кубкові протиборства, розуміючи свою перевагу, і теж не дуже напружуються. Правда, це їхні проблеми, що вони потім, якщо не вийде, героїчно долають труднощі. Ну й останнє – це те, яку зацікавленість викличе фінал між умовними «інгульцем» та «буковиною», окрім, звісно, безпосередніх уболівальників цих команд? І скільки людей реально подивляться цю трансляцію? Думаю, в найкращому випадку переглянуть невеличкий звіт.
Сержант «Титан» із ССО продовжує збирати трофеї!