Якось незручно починати колонку не вишуканим епіграфом, а такою фразою, вибачте мені, але іншого варіанту не бачу. Ну реально ж у нас в Україні як не срачка, так болячка. І всі ці, створені своїми власними руками, негаразди – на тлі нескінченної, кривавої війни.
Ще летять на всі боки бризки від бурі в склянці – маю на увазі гучні емоції навколо радіодиктанту, а тут влада підкинула нову тему під кодовою назвою УЗ-3000. Ви, мабуть, у курсі: йдеться про надання ВСІМ громадянам України права безкоштовно «наїздити» залізницею 3000 км. Так, не на всіх маршрутах (не за кордон і не на приміських), і не в усі місяці (за попередньою інформацією, з січня по березень), але це не змінює суті чергового роздавання слонів.
Перше, що спало на думку після появи цієї інформації: президента або знову підводять корисні ідіоти та дилетанти, або підло підставляють недруги. Є і третій варіант, коли діють обидві ці опції.
Чому – знову? Та тому що ще свіже в пам’яті роздавання «тисячі Зеленського», якою теж наділили ВСІХ – і бідних, і мільйонерів. Державі ця популістська акція обійшлася в 10 (десять) мільярдів грн плюс мільйони на обслуговування банківської програми.
Чому популістська? Та тому, що ця тисяча безслідно розчинилася в наших бюджетах, як кубик льоду в склянці води. А ще тому, що нам по суті видали наші ж гроші – пам’ятаєте знамениту фразу Маргарет Тетчер: «Немає ніяких державних грошей, є тільки гроші платників податків»?
Україна не перша, хто проходить випробування війною, і досвід інших країн міг би стати в пригоді хоча б для того, щоб не робити очевидних помилок. У цьому зв’язку є сенс процитувати ще одного великого британця, сера Вінстона Черчилля, а саме його звернення до нації 13 травня 1940 року: «Я не можу запропонувати вам нічого, крім крові, важкої праці, сліз і поту».
Не тільки в Британії, яку нещадно бомбили фашисти майже так само, як нині рашисти б’ють по Харкову, Сумах, Дніпру, але і в далеких від обстрілів Сполучених Штатах під час Другої світової війни для населення було введено ряд обмежень, спрямованих на підтримку обороноздатності країни. Ці заходи стали частиною загального плану з промовистою назвою Home Front.
Запровадили систему талонів (карток) для контролю за споживанням дефіцитних товарів, необхідних для армії. До дефіциту увійшли:
– бензин і гума;
– продовольство (цукор, кава, м’ясо, сир, масло тощо);
– одяг, побутова техніка, метал і багато інших товарів.
Ухвалили закон про службу і навчання, який відновив призов до армії. Призивали за справедливим принципом – на основі загальнонаціональної лотереї, а не за допомогою бусифікації. Уряд також регулював заробітну плату і ціни, щоб запобігти інфляції і забезпечити стабільність економіки, спрямованої на війну.
Не варто думати, що в ті воєнні роки англійці та американці тільки працювали і економили на всьому, – життя тривало в усіх його проявах. Хоча в Штатах, наприклад, заборонили автомобільні перегони та прогулянкові поїздки.
Загалом у вас є можливість порівнювати їхній і наш Home Front та робити висновки. Але давайте повернемося до УЗ-3000.
Так, дійсно «Укрзалізниця», одна з опор нашої економіки, перебуває в глибокій кризі, як і багато інших галузей. Так, УЗ вкрай потребує дотацій, інвестицій і кредитів. Бракує локомотивів і вагонів. Не вистачає людей. Рашисти б’ють по тягових підстанціях і депо. Але замість того, щоб просто дати УЗ грошей, їх у неї відразу частково забирають на вигаданий дилетантами проєкт.
Подумайте самі: ті, хто їздив і платив УЗ в «низький сезон», тепер їздитимуть задарма. Проста арифметика: могло бути «дотація плюс дохід», а буде «дотація плюс урізаний дохід». Елементарно, Ватсоне.
Переважна більшість з нас, пересічних громадян, як не їздила, так і не їздитиме. Навіть на халяву. І авторам цієї геніальної ідеї неминуче доведеться вирішувати, як компенсувати мільйонам українців «невикористані» кілометри хоча б заради міфічної справедливості. Причому будь-яке рішення неминуче спричиняє бюджетні витрати.
Навіть під час війни є різні методи підвищення прибутковості підприємств, і зовсім не йдеться про їх закриття або, скажімо, різке зростання плати за проїзд. Будь-яке зниження виробничих витрат починається з наведення елементарного порядку в усіх ланках підприємства. А тут для УЗ роботи – поле неоране.
Стільки років в Україні говорять, пишуть і кричать про «квиткову мафію», про спекуляцію і корупцію в УЗ. Про перевезення тисяч пасажирів за готівку провідниками і бригадирами. Про цілу систему тендерів, з яких годуються всі залізничні генерали, їхні сім’ї, діти і онуки. Про неймовірні зарплати керівництва УЗ. Наприклад, один з тих «корисних», хто просуває ідею УЗ-3000, член наглядової ради і екс-журналіст Сергій Лещенко отримував 2024 року, за інформацією його колишніх колег, понад 330 тис. грн на місяць. Нормально? На безнадійно збитковому підприємстві, яке виживає лише завдяки величезним, багатомільярдним дотаціям від потопаючої в боргах держави. Під час війни.
Ну й це безглузде, вигадане відірваними від наших реалій політиканами, формулювання: нехай українці краще познайомляться зі своєю країною. Ага, в лютому під балістикою, шахедами і грипом. Може, радше ці гроші витратити на захист наших міст і сіл, нє?
Втім, у найдурнішій задумці при бажанні можна знайти раціональне зернятко. Безплатний проїзд конче потрібен військовим – відпускникам і пораненим. Потрібен біженцям, щоб вони змогли з’їздити додому, подивитися на залишені хати, провідати рідні могили і повернутися в спокійніші місця. І, напевно, не тільки їм…
На цьому можна було б закінчити роздуту від обурення колонку, але є ще один момент – реакція на УЗ-3000 тих, кого вона мала ощасливити – українців. Які ж ми дивні люди! Нам насильно пхають безкоштовний сир, а ми навідріз відмовляємося. Тому що хочемо зовсім іншого – Перемоги, і якомога меншою кров’ю.
Безплатний сир