В’ячеслав Бєлов, колекціонер і наш друг, поділився своїми матеріалами, які невдовзі стануть експонатами Кіровоградського музею мистецтв. Вони пов’язані з історією нашого міста та іменем Віктора Петракова.
Петраков зробив для популяризації, історичної зацікавленості, туристичної привабливості нашого міста стільки, скільки, напевно, ніхто не зробив. Написану ним книжку «Маленький Париж», присвячену 250-річчю від заснування Єлисаветграда, зараз можна купити лише на аукціоні. Ціна сягає півтори тисячі гривень.
Кіровоградщина багато чим завдячує Віктору Васильовичу: «поверненням» нам художника Петра Оссовського, льотчика Лева Мацієвича, генерала Георгія Еммануеля та багатьох інших знаменитих земляків. В кожен свій приїзд до міста, яке він любив, дарував в усі музеї цінні експонати.
Краєзнавець Володимир Босько згадував про Петракова: «Якось я запитав його, чи перевезе він їх (старожитності. – Ред.) до Москви. Віктор Васильович навіть образився: «Я, навпаки, все, що знаходжу цікавого за єлисаветградською тематикою в Росії, приводжу сюди – до Кіровограда. Мрію про створення музею історії міста – воно на це заслуговує». Петраков збирав все, що стосується нашого міста, навіть якщо є лише назва в будь-якому контексті.
Віктор Петраков залишив життя у грудні 2016 року. Цими днями йому мало б виповнитися 78 років. «УЦ» не раз писала про Віктора Васильовича, публікувала його статті та інтерв’ю з ним. Завдяки В’ячеславу Бєлову маємо ще один привід згадати про нього.
Бєлов згадує, що познайомився з Петраковим на початку дев’яностих завдяки Георгію Івановичу Сметанюку, колекціонеру, який був знаним настроювачем піаніно і роялів. Зустрічі друзів супроводжувалися віскі – від Петракова, борщем і салом – від Бєлова. Це була традиція.
Віктор Петраков мав багато планів стосовно нашого міста, його історії. Дещо з документів залишив В’ячеславу, заповівши: «Якщо що – передай в музей мистецтв». Він написав книжку про художника Володимира Федорова. Не встиг презентувати. Бєлов виконав прохання друга: кілька примірників – родині, кілька – музею. Загал це не бачив. На жаль…
Почнемо розбиратися з раритетними документами. Про книжку «Маленький Париж» знають в мистецьких колах. А ця – з підписом автора: «В’ячеславу Бєлову, активному пошуковику, який зробив внесок у підбір ілюстративного матеріалу для цієї краєзнавчої книги. Сподіваємося, що і в США ти зможеш знайти щось єлисваетградське. З найкращими побажаннями Петраков. Писано на автомобілі почесного громадянина Кіровограда Любовича Ю.В.»
Відкриваємо деки, в яких зберігаються папери – свідки історії. А ще рукописи його розповідей. Він вже друкував на принтері, не писав від руки. Цікаво про Ільїна. Назва «Бібліофіл з берегів Інгула». А ще «Кусочек сербской горы Кировограда».
Серед документів є вірш, присвячений 50-річчю ДТСААФ. Автор – мешканець Світловодська Михайло Костенко, член оборонного товариства з 1926 року. Він просить Петракова дати оцінку його «поезії».
– Мені здається, він відчував, що з ним щось станеться, – каже В’ячеслав. – Він завжди був щедрим, багато чого дарував музеям. А в останні роки життя його щедрість стала ще більшою. Проте мав багато планів. Розповідав, що хоче створити каталог печаток, які ставилися на конвертах, документах нашого міста в минулі роки. Ми навіть вже почали збирати деякі матеріали. На жаль, лише почали.
Проїхали