Наприкінці минулого тижня наш академічний обласний театр подарував глядачам ще одну прем’єру. Це вистава за п’єсою класика світової драматургії Торнтона Вайлдера «Наше містечко». Відгук на неї читайте в наступному номері. А нині пропонуємо кілька меседжів від її постановника, головного режисера театру Антона Меженіна, які він висловив напередодні під час пресконференції.
Після короткого уривку, який побачили журналісти та блогери, пан режисер відповів на їхні запитання.
Чому обрано для постановки саме цю виставу і про що вона?
– Що б я не сказав як режисер, або запитайте актора, про що вистава, яке над завдання, ми даємо свою думку. І таким чином вона вашу думку звужує. Безумовно, ми своє закладаємо. Але ж хочеться, щоб у глядачів народжувалося щось своє, – наголосив Антон Меженін.
На його думку, головна причина в тому, що ця вистава про плинність часу. «Вона повторюється і автором і режисерськими прийомами декілька разів,– зазначив він і уточнив. – Головна думка: цінуйте один одного, цінуйте кожен день, кожну мить і все, що ви бачите навколо. Живіть в красі. Хочеться зарядити глядача цією красою».
Які проблеми і питання розглядаються у цій виставі?
– Вона піднімає проблеми життя кожної людини, питання родини, кохання. Вона показує наше з вами буденне повсякденне життя. Але показує у формі сучасної драматургії. Вона може зацікавити своєю багатошаровістю, багатоплановістю. Ця вистава дасть кропивничанам поштовх про що думати, виходячи з зали. Театр повинен хвилювати нашу фантазію. В театр приходять за емоційними враженнями.
Які завдання стояли безпосередньо перед режисером у цій роботі?
– Наше завдання як керівництва театру полягало в тому, щоб зробити масштабну виставу, де задіяна більшість трупи. Матеріал і режисерські завдання вимагали дуже багато від акторів. Адже п’єса дає перекиди в часі. Починається в одному, продовжується в іншому, а завершується, наприклад, у ХХІІІ столітті. І все це треба зіграти. Тому актори грають не лінійну історію, вони увесь час у різних вимірах. Це незвично, але цікаво. Усі були налаштовані на результат. Робота складалася з багатьох епізодичних нібито маленьких персонажів, де кожен актор хоче наситити свій персонаж. А нам треба було стримати все це в рамках і гармонізувати.
Про оригінальне музичне оформлення та костюми.
– Будь-яку думку автора і свою думку режисер підкріплює музичним оформленням, костюмами, сценографією. Тут нібито несучасні костюми і раптом Radiohead. Але для того, щоб ви сформували свою, треба прочитати п’єсу і подивитись виставу. Ця вистава, я переконаний, на будь-який смак. Хтось може емоційно наповнитись від музичного супроводу, хтось від того, що заклав художник, інший від того, що заклав автор. Від того, що ви переживаєте в театрі, потім ви іншими повертаєтесь в своє життя.
Про найближчу перспективу.
Як повідомив Антон Меженін, 25 квітня на малій сцені театру відбудеться наступна прем’єра – моновистава «Іронія долі». Це вже третя п’єса Сергія Марена, що ставиться в театрі корифеїв. Її режисує Олена Горбунова. Це дуже філософський матеріал, але з гумором.
Черговий діалог влади та бізнесу