Без дива, але які ж яскраві враження!

«Шахтар» завершив цей успішний для себе й для України  євросезон, а в європейських клубних турнірах визначили фіналістів. Саме ці футбольні події та перспективи «гірників» у майбутній Лізі Чемпіонів, куди команда Арди Турана, найімовірніше, потрапить без додаткового відбору, ми попросили проаналізувати відомого українського футбольного експерта, викладача Центру футбольної освіти та лідерста УАФ Віктора Догадайла.

«Шахтарю»  дякуємо!

• Усі завдання, яке ставило керівництво клубу перед тренерським штабом Арди Турана, успішно виконано. Команда виграла УПЛ достроково та пробилася до півфіналу Ліги Конференцій. Останнє навіть було доволі несподіваним тому, що колектив, який складається переважно з дуже молодих бразильців, тільки будується. Десь пощастило з жеребом, десь фарт був на боці «гірників» у матчах, але вихід до півфіналу єврокубку, нехай третього за рангом, – це безперечний успіх. До того, ж це позначилося на європейському рейтингу України. А в самого «Шахтаря» вже такий рейтинг, який за вдалого збігу обставин дозволяє потрапити до основного раунду Ліги Чемпіонів. А це солідне поповнення клубного бюджету на 18,62 мільйона євро від УЄФА. Та поки що досвіду та майстерності гравцям не вистачає для того, щоб проходити за сумою двох матчів таку злагоджену команду, як володаря Кубка та Суперкубка Англії – «Крістал Пелес».

У чому сила «Крістал Пелес»

• Хоча ця команда постійно посідає 13 – 15 місця в Англійський Прем’єр-Лізі, вона чудово збалансована й заточена під досягнення кубкових успіхів. Недарма ж цей начебто скромний колектив із Лондона виграв Кубок Англії в «Манчестер Сіті» та Суперкубок Англії в «Ліверпуля». В цьому величезна заслуга австрійського фахівця Олівера Гласнера. Я добре знайомий з його методами роботи ще й тому, що коли працював у чернигівській «Десні», ми зустрічалися з німецьким «Вольфсбургом», який очолював саме Гласнер. Ще тоді були помітні ігрова дисципліна та злагодженість між лініями. Не дарма ж пізніше Гласнер пішов на підвищення та очолив німецький «Айнтрахт», з яким виграв Лігу Європи. А вже далі були «Крістал Пелес» і ще два трофеї. Гадаю, що після цього сезону, а він вже оголосив, що йде з команди, такий чудовий фахівець приверне увагу ще авторитетніших клубів.

 У складі «Крістал Пелес»  немає зайвих футболістів. Тут кожен може вийти на поле й підсилити гру. Вони грають за тактичною схемою 3 – 4 – 3, яка є, на мою думку, основним трендом в європейському футболі. При цьому в «Пелес» є такий потужний таргетмен – Матета та два швидких флангових виконавці – Піно та Сарр. Трохи нижче – швидкий японець Камада та перспективний англієць Вортон, які створють та розганяють атаки в центрі, а на флангах – Мітчелл та Муньос, який просто затерзав захисників «гірників. І це зараз фішка в організації атакувальних дій.

Щось подібне хоче робити і Арда Туран, але не вистачає ось цього взаєморозуміння та балансу між лініями. А ще, знаєте, не вистачає такого виконаця, яким був Тарас Степаненко. З ним центрбеки та й флангові захисники знали, що завжди буде підстраховка. Цього зараз ми не бачимо. При всіх своїх позитивних рисах Очеретько не має такого набору рис. Він, як і Марлон Гомес, – це більше про атаку. А «гірники» мають складнощі перш за все саме в захисті.

 А повертаючись до позитиву Гласнера, скажу, що він дуже гарно вивчає суперників і знає їх досконало. Не дарма ж він знав усе про нашу «Десну», а зараз здивував усіх на пресконференції обізнаністю в грі донечан та їхніми складнощами. Олівер чудово бачив, що в позиційному нападі в «гірників», навіть в УПЛ, є проблеми. Тому, як у першому, так і в другому поєдинку, м’яч було віддано саме нашій команді. Але миттєвий перехід від захисту до атаки був просто вражаючим.

 У сучасному футболі є чотири фази гри: фаза захисту, перехідна фаза захисту, перехідна фаза з атаки в захист і фаза атаки.

Так ось, хто краще працює в перехідних фазах, той сьогодні виграє матчі. Команда Гласнера, як тільки перехоплює м’яч,  швидко доставляє його в  зону атаки. А там постійно є вільні гравці на вільному просторі.  І майже немає цих поперечних передач, які  бачимо в «Шахтаря», вперед вони працюють. Вони намагаються дати якість і швидкість. І в них більше довгих передач, а ще якісний підбір.  І це стиль гри не тільки Гласнера, адже зараз більше володіння м’ячем вже не є запорукою успіху, як раніше. А персональний пресинг, який намагався увімкнути «Шахтар» на початку матчу в Лондоні, не спрацював саме тому, що суперники виявилися до цього готові. Як і до вільних зон у нашому захисті, як і до невпевнених дій оборонців «гірників». Теперішня проблема команди Турана полягає в тому, що вони довго вовтузяться з м’ячем, а кваліфіковані захисники перекривають всі підступи до власних воріт.

 І дивіться в цьому плані, що робила команда Гласнера. Дуже швидко оцінювала ситуацію. Гравці розуміють, де вільна зона, як створити чисельну перевагу на цій ділянці поля та продавити суперника. І вони це постійно робили, адже небезпечних моментів створили, за такого нашого контролю за м’ячем, дуже багато. А ось індивідуальної майстерності бразильців не вистачило для того, щоб домінувати за щільного захисту.

Ну й, безумовно, коли в тебе є постійна височенна конкуренція в національній першості, коли кожен матч грається на граничному напруженні, це допомогає прогресувати. І в цьому величезна перевага більшості суперників над українськими командами.

От дивіться, обидві команди перед очною зустріччю зробили ротацію в своїх складах в національних чемпіонатах. Але «Шахтар» навіть умовно другим складом здолав київське «Динамо», а «Крістал Пелес» програв «Борнмуту» – 0:3. Це багато про що говорить. «Борнмут» це ж, м’яко кажучи, не гранд анлійського футболу. Та цій команді вдалося використати відсутність провідних виконавців конкурентів.  

 А ще ми кажемо, що «Шахтар» – молода команда й потрібен час. Але ж, якщо глянути на склад «Пелес», то там центрбеку Канво – 19 років, півзахисникам Вортону – 22, Піно – 23, й вони – лідери команди. Але зрілих футболістів у них також немає. Увесь склад до 30 років. І це також – своєрідний баланс, коли більш досвідчені доповнюють молодь. А в «Шахтарі» саме від досвідчених ми не бачимо впевненості, то що тоді вимагати від молоді, яка вперше грала на такому рівні. Так що на такому рівні все залежить від нюансів та досвіду. І в цьому плані «Шахтар» поступився своїм конкурентам. І результат цього двоматчевого двоборства, на жаль для нас, закономірний. В цих матчах суттєво підняти власну вартість футболістам донецького клубу не дуже вдалося.

Про підсилення «Шахтаря»

– Я так розумію, що та модель, яка зараз є в Турана, поки задовольняє клуб, задовольняє цього тренера. Хоча не погоджуюся, що це «найкращий «Шахтар» в історії». Ну може, згодом буде. Але такі слова від президента клубу повинні мотивувати молодих футболістів. Та на прикладі протиборств із «Крістал Пелес» ми побачили, що цьому складу важко конкурувати з більш досвідченими та зіграними командами. Чомусь підсилення з тієї ж Бразилії розлядається лише для атаки. Та великі титули виграє захист. А тут немає надійності в Бондаря з Матвієнком, а замінити їх за великим рахунком немає ким. Я також не впевнений в конкуретноспроможності Грама та Азарова в Лізі Чемпіонів. Натомість Коноплянка з клубом контракт не продовжує. А він, я впевнений, ще знадобився б. І тут, вважаю, головне зіграли не гроші, а не дуже гарна довіра з боку головного тренера. Але ж ми побачили, що коли з поля пішов Вінісус Тобіас, то вийшов грати Грам, якого дуже критикують. Це свідчить про маленький вибір. Про опорну зону я вже казав. Ну й думаю, що Різнику потрібно створити більшу конкуренцію, а то він став заграватися. А інші воротарі практично не мають ігрової практики. Так що для прогресу «Шахтарю» недостатньо перспективних атакуючих гравців, а потрібно підсилення в інші лінії та позбавлення від гравців, які не можуть кваліфіковано допомагати команді навіть в УПЛ.

 Що відбувається з Судаковим?

– Тут двояко можна відповісти. Судаков, беззаперечно, – гравець талановитий. І часом його ваші колеги занадто підносили. Це дозволило підняти на нього ціну й більш-менш вигідно продати до «Бенфіки». І Георгій прийшов до команди, по-перше, інша ментальність. Там потрібен час для адаптації, там є свої вимоги. Поруч, звісно, Анатолій Трубін, але  Трубін-воротар – це інший підхід. А в даному випадку Судакова, можна ще подивитися на Забарного. Ілля, який був беззаперечно кращим у англійському «Борнмуті», ніяк не може вийти на стабільний рівень у «ПСЖ»». А в таких клубах ніхто не дивиться на вік і в паспорт. Якщо ти виконуєш вимоги тренера та граєш якісно, то ти виходиш у стартовому складі. Якщо помиляєшся та виявляєш невпевненість, то відправляєшся на лавку запасних. Судаков спочатку грав, і ним були задоволені, а потім сталися травми та помилки. І такий досвідчений фахівець, як Жозе Моуринью, побачив недоліки в його грі, які позначалися на результатах. Ми ж знали, що Судаков – не якісний у відборі м’яча та не дуже любить відпрацьовувати у захисті. А на позиції лівого вінгера, де використовують Жору в «Бенфіці», це важливо. І тому сеу Жозе відмовився від послуг українця,  клуб вже начебто шукає варіанти його продажу. Хоча якщо Моурінью дійсно очолить «Реал», то все для Судакова може змінитися.

Перспективи Моурінью в «Реалі»

– Враховуючи те, що зараз відбувається в Королівському клубі,  там дійсно потрібен такий суворий, вимогливий та одночасно дуже люблячий своїх футболістів головний тренер. Для Жозе немає авторитетів, він уміє гнути власну лінію й доводити футболістів до необхідних кондицій. Команді потрібна дисциплина та налагодження атмосфери в роздягальні. А то читати про ці всі бійки та скандали в такій команді не дуже приємно. От мені цікаво, якщо призначення португальця дійсно відбудеться, чи залишить він у складі разом Мбаппе та Вінісіуса? Чи він позбавиться якоїсь зірки, як під час свого першого пришестя до вершкових не побоявся відсторнити від основи Касільяса, Гуті та Рауля? Нумо почекаємо розв’язки мадридської драми.

 Про найкращий клуб Європи від Моурінью

– Цікаво, що той таки Моурінью нещодавно називав найкращою командою в Європі лондонський «Арсенал», відзначивши якісну роботу Артети, якого зараз багато критикують за невидовищну гру. Але ж тут важко не погодитися з португальським тренером стосовно досягнення результату. В Артети цей результат є. Його команда реально претендує на перемоги в АПЛ та Лізі Чемпіонів. При цьому жодної зустрічі в головному європейському турнірі «каноніри» не програли. Так, до гри в нападі є величезні претензії. Але ж захист та середня лінія дає той необхідний для результату, нехай і мінімального, баланс. Так відбулося й проти мадридського «Атлетико». Хоча в другому таймі в Мадриді лондонцям дещо пощастило. Але ж вони встояли, а на власному полі знову зіграли розсудливо. Ці дві команди, які грають, будемо казати, не такий яскравий футбол, трохи закритий футбол. Але тактичний варіант, який обрав Артета, знову приніс успіх. Ніхто не може зараз так якісно відпрацювати від суперника та підлаштуватися під його гру, як це робить головний тренер «Арсенала». Не дарма ж йому пропонують наразі довгостроковий контракт, оцінючи те, що він зробив для клуба. І це незалежно від того, виграє Мікель два трофеї чи ні.

Внесок у футбол Гвардіоли

– Ми з вами раніше відзначали, що Хосеп Гвардіола приніс у футбол у тактичному плані. Оці напівфланги він придумав, хибну дев’ятку почав активно використовувати, зміну позицій футболістів, коли правий захисник може стати там опорним півзахисником тощо.

Але ж подивіться сьогодні, хто вийшов у фінал Ліги Чемпіонів. А це команди, наставники яких свого часу тісно працювали з Гвардіолою й яких можна назвати його учнями та послідовниками. Артета був головним асистентом Гвардіоли в «Манчестер Сіті» з 2016 по 2019 роки. Пеп особисто запросив Мікеля, цінуючи його знання англійського футболу та тактичне мислення. Разом вони виграли два титули Прем’єр-ліги, Кубок Англії та два Кубки ліги. А з Луїсом Енріке вони були партнерами по команді в «Барселоні» протягом п’яти років (1996–2001), де разом здобули сім трофеїв. Також вони разом вигравали золото Олімпіади-1992 у складі збірної Іспанії. А ще Луїс Енріке змінив Гвардіолу на посаді тренера «Барселони Б» у 2008 році, коли Пеп очолив першу команду. І хоча вони ніколи не працювали разом, але вважаються друзями й сповідують одну футбольну філософію.

Луїс Енріке та його урок для Компані

 – Енріке, якого, коли ще працював у «Шахтарі», мені пощастило побачити в грі та поспілкуватися й який вразив своєї щирістю та відкритістю, вміє сам створювати великі команди. Його «Барса» з Мессі, Неймаром і Суаресом була взірцем атакуючого футболу. Він пережив страшну трагедію – втрату маленької доньки, але його від депресії врятувала робота. Він чудовий психолог і приділяє багато уваги психології взаємодії футболістів, психології, будемо казати, між гравцями, тренерським штабом, працівниками футбольного клубу, і головне, знаєте, він дає футболістам грати.

У «ПСЖ» не за рахунок окремих зірок, а за рахунок командних дій Енріке створив надзвичайно цікавий та переможний колектив. Так, у нього є зірки, але вони засяяли  саме в «ПСЖ» завдяки тактичним побудовам Енріке. І те, як він переграв свого менш досвідченого візаві з «Баварії», є показовим. Після першого матчу такого фантастичного з точки зору інтенсивності та реалізації голових нагод іспанський тренер зробив детальний аналіз помилок та розробив план протидії цій «Баварії».

 Мабуть, ви чули, як він казав своїм гравцям, що в футболі все буває, можна програти, можна виграти, але без душі грати неможливо й потрібно віддавати усього себе цій емблемі, яка на твоєму серці. Але ж проти «Баварії» в Мюнхені його гравці зіграли з розумом, знаючи всі недоліки суперників. І тут знову повертаємося до перехідних фаз, в яких парижани працювали просто якісніше за конкурентів. Фактично до голу Кейна господарі поля не мали простору та якості. І вони нічого не могли створити. Натомість гості були заряджені на конргру, швидко забили й створили значно більше за конкурентів. Тому, на мою думку, вихід до фіналу саме «ПСЖ» абсолютно заслужений.

Про перспективу Венсана Компані

– Бундесліга – сильна ліга, але дивіться, з яким відривом мюнхенці тут перемогли. Ну й те, що бельгієць, який також пройшов школу Гвардіоли, зміг об’єднати таких зірок й зарядити їх такою енергією – це вже немало. Чесно кажучи, я б вже подякував Нойєру, який може врятувати, а може помилитися. Але з віком реакція, координація та інші яскраві риси трохи притуплюються. Хоча другий поєдинок Мануель провів на високому рівні. А ось до організації гри, звісно, є претензії. У Компані не було плану Б проти гнучкої тактики суперників. Йому дійсно не вистачило досвіду таких ось напружених протистоянь. Але я бачу перспективу в його роботі та бачу потенціал. Для того, щоб він розкрився, потрібно ще трохи часу. А ось чи дадуть йому цей час –  вже інше питання.

Про суперечливі суддівські моменти в поєдинку «Баварія» – «ПСЖ»

– Ну в першому епізоді спочатку була рука в Лаймера.  Ассистент головного арбітра це своєчасно помітив. І за це, якщо ви звернули увагу, рефері йому знаковим жестом подякував.

Що стосується другого епізоду, то там все складніше. Дивіться, я ж викладаю тепер на тренерських курсах і ми запрошуємо фахівців із арбитражу, й вони зазначають, що зараз кожен епізод потрібно розбирати окремо. Зараз кажуть, що якщо удар від воріт та від свого, то це не пенальті. І думаю, що саме такою рекомендацією скористався португальський рефері, коли прийняв своє рішення. Є таке визначення в правилах футболу на розсуд арбітра, й це якраз той випадок. Раніше було простіше, адже пенальті призначався за навмисну гру рукою, тобто, коли був умисел так зіграти. Але з приходом до керівництва суддівства ФІФА Колліни стали більше говорити про те, що до 17 основних правил футболу потрібно додавати ще й 18-те – дух гри. Та який він, цей дух, мабуть, кожен визначає по своєму. Якщо в цьому епізоді ВАР не втрутився, то арбітр використав це 18-те правило.

Прогноз на фінали єврокубків

– У Лізі Конференцій, гадаю, «Крістал Пелес» здолає іспанський «Райо Вальєкано». Ліга Європи, мабуть, створена для такого тренера, як Унаї Емері.  Для іспанського фахівця це вже буде шостий фінал, в п’яти з яких він відсвяткував перемогу. Тепер його «Астон Віллі» буде протистояти німецький «Фрайбург», який явно не буде фаворитом.

Стосовно фіналу Ліги Чемпіонів, то за усіма показниками ніби має виграти «ПСЖ». Але чомусь я все-таки думаю, що виграє лондонський «Арсенал».  І побачимо, є в мене інтуїція чи ні.