Мітинг на порозі обласного телебачення

Днями інформаційний та соціальний простір Кіровоградщини був наповнений закликами підтримати регіональну філію Суспільного телерадіомовлення, які 26-го лютого трансформувалися в мітинг. Однак акція протесту проти скорочення мовлення регіональної філії Суспільного «UA: Кропивницький» вийшла дещо сором’язливою, оскільки далі порогу філії протестувальники не пішли…

У зв’язку з таким форматом акції на підтримку кіровоградських телевізійників згадалося, що «Оксамитова революція» в Чехо­словаччині розпочалася якраз з протестів журналістів, підтриманих багатотисячними мітингами населення. У нас же мітингували кілька десятків медійників та нечисленні активісти, хоча насправді протестувати проти скорочення місцевого мовлення потрібно було набагато раніше, коли почали змінювати державну форму діяльності на незрозумілу суспільну. Процес змін був ініційований Радою Європи, яка ще в 2015-му започаткувала проєкт «Зміцнення свободи медіа та створення системи Суспільного мовлення в Україні» з немаленьким бюджетом від спонсорів у розмірі майже двох мільйонів євро. Очевидно, гроші потрапили на сприятливий грунт, бо реформа таки відбулася, і замість державної установи «Національна телерадіо­компанія України», яка забезпечувала діяльність державних мовників на рівні регіонів, утворилося ПАТ «Національна СуспільнаТРК України».

Реформування державного сегменту українського телебачення викликало з самого початку багато запитань до ініціаторів, причому зі створенням системи Суспільного телебачення їх аж ніяк не поменшало. Критики прямо звинувачують голову правління ПАТ «НСТУ» Зураба Аласанію в руйнації системи державного телебачення України, не кажучі вже про інши гріхи, такі, як авторитаризм прийняття рішень та неефективне використання коштів, оскільки вплив суспільства на реформування системи державного телебачення обмежили лише словом у назві.

На місцях така політика призвела до глибокого реформування мережі обласних ТРК, тобто обласного телебачення, як його називають в народі. Це якшо не називати речі своїми іменами, а насправді – до фактичного знищення всього того, що було напрацьовано десятиліттями, і зупинятися реформатори на досягнутому не збираються. Тепер в планах скорочення мережі місцевого мовлення до однієї чи трішки більше години на добу. Однозначно, це знову призведе й до скорочення персоналу, і схоже, це буде не остання хвиля скорочення. Дехто з фахівців взагалі каже, що метою реформи є створення корпунктів Суспільного в областях, які будуть працювати так само, як корпункти інших телеканалів. Так що проти скорочення місцевого мовлення чи виробництва власного телепродукту або, як його називають зараз, контенту потрібно було боротися раніше.

Нагадаємо, що в період розквіту «обласного» на каналі працювало більше 100 чоловік, з них 22 – творчі працівники. Зараз у філії ПАТ НСТУ, причому навіть не Кіровоградської, а Кропивницької, працює вполовину менше людей. Але найкраще результати реформування видно на основі порівняння друкованих телепрограм за різні роки. Беремо 2003-й рік і бачимо, що щоденний «репертуар» обласного телебачення налічував не менше десятка власних телепрограм, а то й більше, обсягом від 20 хвилин до години кожна, сім днів на тиждень.

Разючим контрастом виглядає минулорічна програма телепередач філії Суспільного, для перерахунку яких вистачить пальців однієї руки, причому левову частку ефірного часу займає «Ранкова кава». Можна говорити про якість колишнього контенту чи його «сов­ковість», та не менше запитань можна поставити й до наповнення «Ранкової кави», але не будемо про сумне. Тепер може статися, що зникне не лише ця програма, але й залишки аналітики, яку й так обмежили до «Теми дня» чи «Радіомайдану», тобто, інтерв’ю з гостем студії. Тому виглядає так, що акція протесту, причому не самостійна, а в форматі всеукраїнської, була не проти скорочення мовлення, а проти його ліквідації взагалі, про що ми й поговорили телефоном з головою «Комітету захисту Кропивницької філії Суспільного» Оленою Горобець, хоча це було непросто:

– Доброго дня, можна з вами поговорити з приводу акції протесту на захист Суспільного?

– Можна, але часу обмаль, я в Києві.

– Скаіжть, що це за «комітет порятунку»?

– Такі комітети створено у 8-ми філіях. У січні 2020-го року керівництво Суспільного довело до філій проєкт впровадження нової концепції регіонального мовлення, яка передбачає скорочення виробництва власного продукту як неефективного, а натомість якісний телепродукт будуть виготовляти в Києві на основі замовлень чи виробництва продукту продакшн-студіями. Нас хвилює, що цей намір непрорегламентований і взагалі може загрожувати існуванню колишніх обласних ТРК. Пропонується всього одна година місцевого мовлення, тобто новини та якесь ток-шоу та ще 1,5 години на добу мовлення на радіо.

– А що зараз?

– Зараз маємо 3 години на добу телебачення і 3 години радіо. Зменшення мовлення потягне за собою скорочення працівників на 40%. Крім того, таке скорочення власного продукту може призвести до втрати ліцензії, умови якої не передбачають всього одну годину мовлення на добу, і це може стати підставою для її відклику.

– Тобто замість трьох годин вам пропонують одну. А що буде в цей час на екрані?

– В телевізорі, мабуть, буде стояти рамка.

– Тобто 23 години на добу на каналі Суспільного буде стояти рамка? А яким чином будуть замовлятися ваші програми?

– Буде оголошено конкурс, відбір проєктів. Це може бути одна чи дві програми, а може й нічого…

– Зовсім сумно. Здалося, що протестувати ви б мали активніше. Чого боїтеся?

– Ні, ми не боїмося. Просто ми координуємо свої дії з іншими філіями, які теж вийшли на акцію протесту, причому в обідню перерву. Ми не боїмося, але хочемо проводити все в рамках законодавства.

– Які ваші наступні дії, якщо вас не почують, тим більше, що вже заблокували рахунки НСТУ? Ви готові на радикальні кроки?

– Ми за діалог…

Можна, звичайно, жартувати, мовляв, яке телебачення, такий і протест, але насправді – справа набагато важливіша, ніж просто зникнення чергової «кнопки». У регіональному розрізі це не лише зникнення місцевого інформаційного продукту, який за кордоном має вищі рейтинги, ніж центральні канали, це й зникнення традицій, нівелювання регіональної самобутності, знищення мистецько-культурного простору, якому на обласному традиційно відводилася значна кількість програм. А ще – це перерозподіл майна, яке повинно належати ТРК. До речі, багато технічного обладнання вже відправлено до Києва, і невідомо, що буде з телецентром, дуже ласим шматком у практично рекреаційній зоні? Між іншим, свого часу Кіровоградський телецентр зайняв перше місце в СРСР (!) по облаштуванню території та інфраструктури.

Так що не все так погано було на обласному як в творчому, так і в матеріальному плані. То, можливо, є сенс подумати про його збереження шляхом роздержавлення регіональних філій, як це було зроблено з друкованими ЗМІ? Питання лише в тому, чи готові за це серйозно боротися як колектив, так і керівництво області?