Санлікаря викликали?

Не припиняєш дивуватися, як часто на хвилі революційних змін і боротьби за світле майбутнє в Україні нищать надбання попередників, не турбуючись про наслідки. Але масовий ентузіазм, помножений на невігластво «нових команд», найчастіше призводить до погіршення ситуації. І найгірше те, що інколи втрати бувають непоправними…

Останній приклад – скоропостижне призначення Головного санітарного лікаря України, при цьому структури, яка йому б підпорядковувалася, не існує, бо саму Державну санітарно-епідеміологічну службу (СЕС) кілька років тому навіть не на карантин посадили, а просто знищили! І Кіровоградщина має до цього майже безпосереднє відношення. Нагадаємо, що одним з доказів на користь непотрібності та навіть шкідливості СЕС став арешт у робочому кабінеті виконуючого обов’язки голови ДержСЕС Святослава Протаса. Сталося це в липні 2016-го року, а на посаду він був призначений урядом Яценюка рівно за два роки до арешту й якраз з посади начальника Головного управління СЕС Кіровоградської області, на яку його призначили в грудні 2012-го року. Виходить, що йому довіряли й при Азарові, і при Яценюку, але все закінчилося погано, хоча й не зовсім. Коментуючи гучний арешт, міністр МВС А. Аваков, який чи не єдиний залишився на посаді й за нової влади, сказав, що правоохоронцями було виявлено злочинну схему розкрадання бюджетних коштів, і пообіцяв: «Будемо випалювати цю гниль». Корупція в даному випадку полягала начебто в поверненні на користь начальства частини виписаної підлеглим премії – схема, відома ще з часів СРСР.

Все ж, не зважаючи на гучний арешт, бацилу корупції в даному випадку виявити так і не вдалося, тим більше випалити її, як обіцяв очільник МВС, бо через два роки Спеціалізована антикорупційна прокуратура закрила кримінальне провадження за підозрою в отриманні Протасом неправомірної вигоди. А далі – класика жанру: Святослав Протас через суд добився компенсації за вимушений прогул у розмірі 172 тисячі гривень, але це вже нікому не цікаво – СЕС була вже ліквідована, а її функції розподілили між кількома «міністерствами і відомствами».

Таким чином в Україні зник цілий виконавчий орган, який напряму відповідав за санітарний стан країни, і однією з його функцій було якраз недопущення на територію України вірусних та інших шкідливих інфекцій і хвороб, боротьба з ними, а також з різного виду епідеміями. Звичайно, з корупцією потрібно боротися та навіть «випалювати гниль», але в даному випадку брудну воду вихлюпнули разом з дитиною.

Результати такої реформи не забарилися – в Україні різко почастішали випадки масових отруєнь, спалахи епідемій, згадайте ті ж респіраторні захворювання, а ще гепатити, туберкульоз і таке інше, але це нікого особливо не хвилювало, аж доки на обрії не з’явилася страшна примара китайського коронавірусу. І ось коли «смажений півень клюнув», наші молоді урядовці схаменулися та звернули увагу на електронну петицію, до речі, оприлюднену на президентському сайті ще 19 липня 2019 року «Щодо відновлення державної СЕС», яку було ліквідовано з чисельними порушеннями Конституції та законодавства України. Автори вказують, що саме Головний санітарний лікар України повинен керувати органом центральної виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері санітарної та епідеміологічної безпеки населення. Крім того, законодавство досі передбачає низку повноважень, що належать виключно головним державним санітарним лікарям та посадовим особам СЕС на місцях, зокрема і в разі введення в країні чи на окремих територіях режиму надзвичайного стану – тобто те, на порозі чого стоїть Україна у зв’язку з можливим поширенням коронавірусу.

Автори вимагають відновлення системи СЕС у повному обсязі, але чи можливо це зараз – сказати складно. Поки що уряд терміново відновив посаду Головного санітарного лікаря, ним став заступник міністра МОЗ Віктор Ляшко, який повинен координувати напрямок разом зі структурами, між якими раніше й було розпорошено функції СЕС – Держпраці, Держпродспоживнагляд, МОЗ та іншими. Начебто й добра справа, але насторожує, що сказав чиновник, мовляв, він буде займатися виключно серйозними справами, а не перевіркою їдалень і ресторанів. Ну, типа, щоб не заважати підприємництву. Як кажуть, приїхали, але це можна пережити, а от як відновлювати мережу санепідконтролю на місцях – невідомо, бо за кілька років вона була ліквідована, разом з фаховим потенціалом. Про це ми розмовляємо з колишнім головним санітарним лікарем Кіровоградщини Федором Чорним. До речі, він працював у системі СЕС області з 1972-го по 2012-й рік, тобто до того моменту, як на цю посаду було призначено Святослава Протаса.

Зараз Федір Федорович на пенсії, хоча нещодавно працював на такому вкрай важливому напрямку, як контроль особливо небезпечних інфекцій, та й взагалі, до кого ще звертатися з приводу перспектив реанімації СЕС, що ми й зробили? Зазначимо, що досвідчений фахівець не вразив нас оптимізмом:

– До ідеї відновлення СЕС я ставлюся позитивно, але реально, мабуть, нічого не вийде.

– Федоре Федоровичу, а чому була ліквідована служба?

– Свого часу ми дуже заважали деяким виробникам, більше реалізаторам харчової продукції, фальсифікату, неякісних товарів, а зараз їх стало на кілька порядків більше. Очевидно, ті, кому це вигідно, прикладуть усі зусилля, щоб колишня система контролю не відродилася.

– А що інкримінували?

– Я ж кажу, ми просто заважали, і процес ліквідації розпочався раніше, мабуть, люди далеко дивилися, а ще казали, що це економія державних коштів.

– А корупційна складова мала місце?

– Основне звинувачення полягало нібито в корупції інспекторів, але я якось приводив приклад, коли кілька років тому правоохоронці прийшли з підозрою до керівників Служби зайнятості, то і в керівника, і навіть у шухляді стола секретаря знаходили пачки грошей, а в нас корупцією назвали пляшку шампанського чи коробку цукерок.

– Це, так би мовити, теоретична складова, а як справи з матеріальною?

– Тут ще гірше, матеріальної бази практично немає, більшої частини лабораторних центрів у районах, де вони були, не залишилося. Починаючи з приміщень і закінчуючи матеріальною базою, якої немає ніде, а це лабораторії, обладнання, транспорт та багато чого іншого. Для прикладу, в жодному районі не залишилося автодезинфекційних камер, тобто пересувних. Не дай Бог чого – неможливо провести дезинфекцію. Звичайно, вони були старі, несучасні, але ж працювали, а зараз, мабуть, одна залишилася, і то лише в обласному центрі.

– А як щодо впливу СЕС на епідситуацію ?

– Раніше, якщо фіксувався спалах інфекційного захворювання, це коли симптоматика виявлена в 10-ти дорослих або в трьох і більше дітей, то я, як керівник обласної СЕС, обов’язково стояв перед міністром навитяжку, і справа могла закінчитися моїм звільненням. Зараз спостерігаємо спалахи кишкових по 50, 100 і більше чоловік, і ніхто не хвилюється. Навіть у випадку поширення респіраторних ми виносили приписи, вводили обмеження, добре, що хоч зараз зрозуміли, що навчальний процес можна припиняти, не чекаючи припису, а керуючись внутрішніми даними керівників освіти.

– Але це, так би мовити, легкі випадки, а що казати про коронавірус, ми готові в плані локалізації й тому подібне?

– Ми всі бачили Санжари, там нічого страшного не відбувається, але це дзвіночок, бо ми ж не на острові живемо, тому й у нас буде обов’язково, тим більше, що ми не готові. Очевидно, що не всі пункти пропуску на кордонах мають температурні сканери, але якщо й виявляють людину з підвищеною температурою, то що далі?

– Але ж уряд і МОЗ кажуть, що ситуація під контролем?

– Контроль у даному впиадку означає відслідковування інформації про ситуацію, а де реальні заходи по запобіганню? У нас реально немає, як їх колись називали, протичумних комплектів для спеціалістів і всього іншого.

– Свого часу в СРСР проводилися масштабні протиящурові заходи, навіть в міських школах заходили в приміщення через оброблені спеціальним розчином килимки.

– Так, це були широкомасштабні заходи, хоча ящур – це хвороба тварин, тим не менше, розповсюдження не допустили, дякуючи централізованій програмі боротьби.

– Тобто відновлення СЕС – це вимога часу?

– Я скажу одне, що Пирогов ще у ХІХ столітті казав, що майбутнє належить профілактичній медицині. У нас взагалі діяла система охорони здоров’я, яку називають іменем Семашка, діяла система підготовки фахівців, а якщо брати СЕС, то ліквідували й систему підготовки кадрів. Тобто знищено не лише матеріальну базу, але й наукову.

… Якщо вже на урядовому рівні реформатори зрозуміли, що система санепідконтролю життєво необхідна, то поряд з намаганням відновити СЕС було б непогано хоча б вказати на винуватців ліквідації служби у 2017 році, адже у випадку появи коронавірусу в Україні навіть крайніх не буде. Знову ж таки, цікаво дізнатися, куди поділися майно, землі, приміщення служби, яка стала жертвою найстрашнішого вірусу – тотальної некомпетентності та безвідповідальності. Правда, за великим рахунком, питання не в цьому, а в тому, чи зможемо ми швидко створити дієву структуру на уламках знищеної фортеці?