Кабмін дав – Кабмін забрав?

14:19
393
views

«УЦ» нещодавно писала про свавілля чиновників Кабінету Міністрів України, які при затвердженні перспективних планів формування територіальних громад на свій розсуд понівечили одні та знищили інші, навіть вже існуючі громади. У газеті за № 23 йшлося про Приютівську ОТГ, від якої забрали кілька сільських рад і приєднали їх до Олександрії, всупереч бажанням мешканців. Ще гірше зробили з Попельнастівською ОТГ, яку просто «помножили на нуль», вписавши діючу ОТГ до новопризначеної Червонокам’янської об’єднаної територіальної громади Олександрійського району.

Випадок, дійсно, дикий і незрозумілий, бо ніяких видимих кроків чи активних зусиль у цьому напрямку червонокам’янці, схоже, і не робили, на відміну від сусідів з Попельнастого, які добилися створення власної громади, за що їх і було покарано. І схоже, що відбиватися попельнастівцям доведеться, як свого часу це робили козаки Хмельницького, бо саме біля цього села в 1648-му році відбувся один з етапів Жовтоводської битви…

Олег Волянський, голова Попельнастівської ОТГ, розповів, що в 2015-му році мешканці створили ініціативну групу та, керуючись положеннями Закону України «Про добровільне об’єднання громадян», почали роботу над створенням власної ОТГ. Були проведені необхідні консультації й слухання, пройдені всі бюрократичні процедури та виконані інші вимоги законодавства, у результаті чого в травні 2018-го року на світ з’явилася Попельнастівська ОТГ, в яку ввійшли три сільських ради (шість населених пунктів). Це власне Попельнастівська, а також Долинська й Травневська сільські ради, які й утворили ОТГ площею 212 квадратних кілометрів, з населенням під дві тисячі чоловік.

У матеріалі про Приютівську ОТГ «УЦ» назвала примусовий принцип формування територій колоніальним, і Олег Володимирович це підтвердив: «У тому перспективному плані за основу ОТГ брався якийсь центр, у нашому випадку – колишній райцентр, провели циркулем – і все».

Волянський з однодумцями пройшли всі інстанції, отримали висновки влади всіх рівнів, і як наслідок – постанова Кабміну від 10.10.2018 року про утворення Попельнастівської ОТГ. 22-го грудня того ж року відбулися місцеві вибори, і вже з 1-го січня 2019-го ПОТГ вийшла на прямі бюджетні стосунки з Кабінетом Міністрів, провели необхідні реорганізаційні процедури, ліквідували сільські ради, пройшли державну реєстрацію, передали майно й тому подібне. З травня по жовтень того ж року у власність ПОТГ були передані всі землі за межами населених пунктів, тобто громада вступила в право власності на державні землі, замовили та провели їхню інвентаризацію, і тепер жоден держгеокадастр не може на неї зазіхати. Це одразу вплинуло на порядок надходження коштів до бюджету громади, оскільки землі в оренду передаються, згідно розробленого громадою підходу, тобто з максимальною вигодою.

Отримані гроші зразу направили в соціальну сферу, завдяки чому в Травневому і Долинському капітально відремонтували будинки культури, провели поточні ремонти ФАПів, почали ремонт доріг і таке інше. Іншими словами, малі села одразу відчули позитивні зміни від створення ОТГ, не лише побачили, але й відчули свою спроможність.

Як то кажуть, йому б жити й жити, але за нової влади з Кіровоградської ОДА почали надходити сигнали, що в такому вигляді ПОТГ існувати не може, мовляв, надто маленька, тому її «заберуть в ЧК», тобто приєднають до ОТГ з центром у Червоній Кам’янці. Між іншим, серед 256 малих ОТГ, з населенням до 5-ти тисяч чоловік, Попельнастівська займає 19-те місце, тобто не найменша, але не це ж основне? Олег Волянський каже, що в Польщі, звідки ми списали адміністративну реформу, розмір не має значення: «Нас б’ють кількістю населення. Це виходить, що ОТГ з населенням 15 тисяч чоловік буде автоматично щасливішою за ОТГ, де проживає дві тисячі? Я був в 11-ти польських гмінах, це як наші ОТГ, і там гміни з населенням 1,5 чи 1,8 тисяч чоловік почувають себе прекрасно. Це доведено життям».

Доведено життям ще не означає, що це враховано чиновниками.

Валерій Жванко, вчитель місцевої школи, краєзнавець, не приховує обурення: «Ця постанова стала результатом якихось договорняків впливових людей, але це не слуги народу, не народна влада. Люди самі ініціювали процес утворення нашої ОТГ, провели багато роботи й отримали результати. У нас з’явилися нові дороги до Червоної Кам’янки, до Вишневого, колишньої Пролетарки, і взагалі, будівництво в наших селах стало звичною справою. Я в Попельнастому вже 29 років, то всі ці роки ми, вибачте, ходили в туалет в будку, і вчителі, і учні. Тепер у нас у школі цивілізація і взагалі, стільки зроблено, чого не було за всі ці 29 років. У нас у старому будинку, який відремонтували, з’явився культурно-освітній центр, там тепер художня галерея, створено музичний простір, ляльковий театр, жіночий клуб. Ми відкрили поліцейську станцію, відремонтували амбулаторію, придбали два автомобілі. Тепер усе це хочуть забрати, бо це стало ласим шматком. Вони хочуть забрати торт з вишенькою. У складі Червоної Кам’янки ми станемо прохачами».

Інший педагог, Людмила Білик, солідарна з колегою: «Я була депутатом сільради, ми кошти не розподіляли, надходження йшли в район, а тепер все залишається на нашій території, депутати бачать надходження, знають потреби й самі керують коштами. Хочу сказати одне – об’єднання було добровільним, а тепер нас не слухають, нас ніхто не питає, хоча час показав, що ми спроможні самі себе утримувати».

Що таке бути прохачем, добре знає колишній сільський голова села Травневе, а зараз староста Надія Ковтонюк: «Зі створенням Попельнастівської ОТГ позитивні зрушення почалися зразу. У селі капітально відремонтували ФАП, Будинок культури, закінчили вуличне освітлення, почали активний ремонт вулиць. Ми своїх пенсіонерів до Олександрії возимо безплатно щодня, ремонтується школа – і все це за рахунок бюджету. Раніше дохідна частина була 960 тисяч гривень на рік, які ми повинні були ще випросити, а зараз лише з нашої території надходить більше 3-х мільйонів, які всі працюють на нас.

Уряд повинен виконувати закон про добровільне об’єднання, бо в ЧК ОТГ нас просто забудуть. Я знаю, що буває з віддаленими селами. Ми не хочемо, щоб наше село занепало, тому люди всі проти ліквідації нашої ОТГ і включення в Червонокам’янську, бо там нічого немає. До нас прийшов інвестор, ведеться будівництво, тому ми будемо захищатися всіма доступними засобами. Люди готові їхати в Київ, перекривати траси, бо ми хочемо жити».

Ми хочемо жити – чим не аргумент? Здавалося б, чого простіше: користуйтесь досвідом попельнастівців і створюйте іншу ОТГ, не руйнуючи вже існуючу. Який ще аргумент від людей, які повірили в себе, у свою спроможність, повинні почути наші чиновники, щоб зрозуміти очевидне: ламати – це не будувати? Звичайно, ламати значно легше, але – дурніше.