Старший сержант Московець

11:03
999
views

Ми познайомилися кілька років тому. Одразу подружилися – з ним не можна по-іншому: привітний, досвідчений, мудрий. А як інакше? Пройшов війну у В’єтнамі (строкова служба), працював на залізниці машиністом, був активним майданівцем 2014-го, де його називали Дєд. Це – Володимир Московець, який нині мешкає у Івангороді, що на Олександрівщині. Ми вже писали про нього в «УЦ». Зустрівшись вчергове, знову поговорили – про минуле, сьогодення й майбутнє.

 

– Я згадую свою юність, В’єтнам. Ми були офігенно підготовлені люди. Не дивіться, що я зараз такий кволий та кашляю, я однією рукою 75 кілограмів штовхав і штовхну.

Тоді було приблизно однакове озброєння – що в Америки, що в нас. І до того ми фізично були дуже підготовлені: акробатика й таке інше. Доводилося бійців виводити з бойових дій. Дали карту – я її знаю, вмію читати. Виводив людей без втрат. Були командири, які приїхали медаль отримати, кар’єру зробити (ну, як і сьогодні), а були справжні, бойові.

Це була справжня війна, за яку я, до речі і на жаль, навіть УБД не отримав. Але ми йшли підготовлені, мобільні, рішучі, мотивовані… То була політика держави. Все ж таки мій момент істини – Майдан. Коли проти студентиків йшов  підготовлений «Беркут», моя душа встала так… Йди на мене!

…Було різне: хтось гроші на цьому заробляв, хтось ішов за ідею. Я пішов з ідейними. А що побачили? Мені ж немало років, пам’ятаю історію. Батайськ, Джезказган… То було в минулому сторіччі!  Зараз  радію тому, що наші хлопці роблять. Вони доводять Європі, як за три дні можуть впоратися з їхньою бойовою технікою.

Повернуся до Майдану: я не вірив, що він переможе, що ми залишимося там живими. Думав, усіх розстріляють. Але був такий дух! Тепер мені телефонують мої хлопці…

Ці хлопці, з Майдану, вони на фронті. І там така мотивація!  Тепер вони знають логістику, географію, історію, навіть математику… А я б зі своєю, вибачте, мордою сьогодні там з пацанами пішов би тільки вперед..

Там, на цій війні, планшети вже, а я міг би суп варити.  Хлопці – мої діти, внуки, – дивилися б на мене й бачили: старший сержант Володимир Московець. Стоїть за Україну.

Я сьогодні радий тому, що наші хлопці, звичайні мужики,показують європейцям, як вони за три дні можуть освоїти їхню техніку. Тепер мені хлопці, з якими я був на Майдані, телефонують, усе розповідають…
Шкода, не можу бути там поруч. Тут – для всіх відкритий. Чекаю, побратими.