Новорічний подарунок від Бутовського

12 січня Муніципальний Театр Сатири подарує нашим глядачам прем’єру. Назва вистави звучить суто по-одеськи: «Ще та сімейка». Але… Про це коротко в інтерв’ю з художнім керівником театру Романом Бутовським.

– Чому ви обрали для постановки саме цю п’єсу?

– П’єса «Ще та сімейка» – комедія світового бродвейського сценариста та драматурга Майкла Макківера. У нього доволі різних п’єс. Але наразі, я вважаю, це найбільш актуальна. Її події відбуваються в одній звичайній американській родині, де є люди дивакуваті у своїй поведінці. Ці дивацтва зумовлені трагічними подіями в їхньому житті – смертю одного з дітей-близнюків. Тут дуже ясно змальовується, як ця психологічна травма впливає на поведінку інших членів родини, що живуть під одним дахом.

– Це певним чином суголосно ситуації, що нині трапляється і в наших родинах?

– Будь-яка втрата завдає людині психологічної травми. У нашому випадку вистава має такий посил: те, що нас не вбиває, робить нас сильніше. І для того, щоб далі жити, треба брати себе в руки, все переосмислити, попри всі негаразди.

– Ви показуєте не лише переживання, але й спосіб, у який можна вийти з важкого стану?

– Так. У п’єсі є декілька рішень того, як люди знаходять вихід з цієї ситуації, забуваючи про трагічні події, будуючи часом світ ілюзорний та придумуючи якісь неіснуючі моменти в стосунках для того, щоб знівелювати важкі емоції та розвантажити свій психологічний стан.

– Чим іще відрізняється ця постановка від попередніх?

– Вона не дуже відрізняється від попередніх. Адже в репертуарі театру є різнохарактерні різножанрові вистави. Тут є дуже гарне музичне оформлення, що базується на відомих світових музичних творах. Тому кожен персонаж цієї вистави має свій лейтмотив. Для кожного грає своя музика – чи то в голові, чи то в душі. У когось це вальс, у когось танго, у когось пасодобль, у когось квікстеп. І переважно це музика мажорна.

– З афіші помітно, що у виставі грають нові актори…

– Так. До нас прийшли двоє молодих акторів з театру корифеїв. Це Лариса Коваленко та  Ігор Полєвой. Точніше, вони самі виявили бажання прийти до нас і увійти в нашу театральну родину. І їм це дуже добре вдається. Оскільки робочий процес, незважаючи на велику їхню зайнятість в театрі імені Кропивницького, проходить в атмосфері творчої співпраці та конструктивізму.