В Секторі «М»

Світловодські волонтери побували напередодні Дня незалежності України на передовій.

Волонтерський рух у Світловодську з’явився практично з початком активних бойових дій на сході країни. Зараз у місті діють декілька активних волонтерських груп. Три з них регулярно здійснюють поїздки на передову, де відвідують наших земляків. Інші групи активно співпрацюють з ними, збираючи допомогу для наших бійців.

Напередодні головного свята країни – Дня незалежності України – світловодські волонтери вирушили в зону бойових дій. Саме так вони вважають – в зону бойових дій, а не в АТО. На власному досвіді кожний волонтер переконався в тому, що там йде справжня війна.

Волонтерський корпус Світловодська вирушив у Сектор «М». Першою їхньою точкою розгрузки була в/ч 3057. Привезли круги до болгарок, робочі рукавиці, електроди, викрутки, набір ключів та інше, так необхідне нашим бійцям.

Далі волонтери планували відвідати два блокпоста на «нулі». Втім, далі околиць Сартани проїхати не змогли. Ситуація на фронті загострилася. Тож волонтери змушені були повернутися до місця дислокації частини, де й розвантажилися. Керівництво частини запевнило, що все, що привезли, буде доставлено на саме ті блокпости.

Уже після повернення додому волонтери дізналися, що один з блокпостів, на який вони планували завітати, повністю зруйнований ворожою артилерією. На щастя, ніхто з бійців не постраждав. Для відновлення потрібна допомога. І вона надійде.

Інша волонтерська група, до якої входять заступник міського голови Ірина Щербина, керівник благодійного фонду «Милосердя» Наталія Бут та представники громадської організації «Кременчук Автомайдан АТО», відвідала наших земляків у Мар’їнці, Пєсках, Опитному, Авдіївці, Новоселівці та Красногорівці.

Волонтери побували в підрозділі, де служив наш земляк Ігор Шаповал. Минуло рівно дев’ять днів відтоді, як він загинув, підірвавшись на ворожій розтяжці. Побратими Ігоря пам’ятають його як відважну людину, безстрашного захисника та справжнього офіцера.

«Війна – це горе мирного населення, втрата самих близьких людей. Війна не жаліє ні старого, ні малого, ворог все знищує на своєму шляху. Палають будинки, вигорають цілі села. Сльози навертаються на очі від того, що побачили», – розповіла Наталія Бут.

Кожна поїздка в зону бойових дій підтверджує висновок про те, що моральний дух наших військових високий. Вони готові не тільки зупинити ворога, а й викинути його з нашої землі. Але маємо пам’ятати, що вони там, на «передку», потребують нашої уваги та любові.

Вадим Степанець, Світловодськ