Сесія міської ради Кропивницького, на якій був прийнятий бюджет-2018, могла б вважатися фіналом року, якби не традиції. А за традицією підсумки підводить міський голова. Принаймні, так було протягом багатьох років і за часів будь-кого з очільників обласного центру.
Вже вдруге як міський голова підсумовує рік, що минув, Андрій Райкович. У його інтерв’ю не тільки зроблене, а й плани. Вони такі ж амбітні, як і ті, що стали реальністю.
– Андрію Павловичу, рік закінчився. Багато було приводів радіти?
– Так, було чому радіти, є про що звітувати, але є над чим і замислитись. В цілому плани, які я ставив на 2017 рік, втілилися в життя. Я разом з громадою радів змінам, що відбулися в місті, - в медицині, освіті, в комунальній сфері.
– Вам вдалося згуртувати міську раду, що було складно протягом певного часу. Наприкінці року депутати працювали досить злагоджено…
– Завжди, коли є велика кількість політичних сил, перед якими стоять партійні прапорці й депутати прагнуть впливати на ті чи інші процеси, причому не завжди професійно, важко управляти таким незгуртованим колективом. Але це орган місцевого самоврядування, депутатів треба переконувати, об’єднувати єдиними прагненнями, планами, відповідальністю перед громадою. Це нелегка робота, але зараз є більшість і є рух.
Згуртована робота дозволяє вчасно приймати важливі рішення, які дають розвиток, які направлені на розбудову міста. Це надважливі питання, навіть стратегічні. Серед них – реконструкція магістралей, теплопостачання міста, будівництво арки на вулиці Ельворті, шляхопроводу по провулку Об’їзному. Це й амбітні плани щодо подальшого розвитку комунального транспорту. Було непросто, але ми це зробили: протягом двох років виділяли по 80 мільйонів гривень на цю галузь і знову виділяємо 30 мільйонів на придбання ще десяти автобусів. Що б не говорили скептики та демагоги, але скарг стало в рази менше відносно пасажироперевезень. А це ознака порядку в цій сфері, ознака здорової конкуренції. Я вважаю, що це великий позитив для громади.
Як позитив хочу сказати, що бюджет минулого року був достатньо збалансованим. Він дозволив виконати основні заплановані заходи, забезпечити стабільну роботу соціальної і комунальної сфер. Ми не маємо заборгованості по заробітній платі, своєчасно підняли її рівень. Ми суттєво покращили матеріальну й технологічну базу наших шкіл і лікарень. І важливо на цьому не зупинятись.
– Щодо покращення. Дуже активно обговорюється реконструкція набережної. Яка ваша думка з цього приводу?
– Коли до якогось проекту долучається політика, втрачається здоровий глузд. Я про це неодноразово говорив. Економіка є економікою, а політику з господарювання в місті треба прибирати.
Набережна – це центральна частина міста, це не просто пара прогулянкових доріжок. Її треба реконструювати в цілому, і над цим проектом повинні працювати дуже багато профільних спеціалістів. Зрештою Верховна Рада разом з Кабінетом Міністрів практично врегулювала питання про цільове виділення коштів на реконструкцію набережної. Мова йде про 25 мільйонів гривень. А місто повинно взяти дольову участь у межах до десяти відсотків, і ми їх передбачили. І це нормально, в цьому випадку ми зможемо масштабно реконструювати набережну. Вона повинна бути не лише красивою, а й функціональною. Але й люди повинні підняти рівень своєї культури, змінити своє сприйняття навколишнього. Бо ми будуємо й для наступних поколінь.
– Поговоримо про свята. Як ви завжди зустрічаєте Новий рік?
– Як правило, в родинному колі – зараз приїхали діти з онуками. З келихом шампанського, з мріями та сподіваннями на добре, мирне майбутнє, з особистими думками. Я дуже ціную родинні стосунки, дорожу своєю сім’єю, оберігаю її та захищаю.
– Яка ваша улюблена святкова страва?
– Це страва з дитинства – пельмені. Мама завжди готувала їх дуже смачно, і це була святкова страва. Що б не було сьогодні на столі до будь-якого свята, обов’язково повинна бути мисочка з пельменями. І обов’язково з юшкою. Бо так готувала мама.
А тато любив усе, що готувала мама. Я вважаю, що в попереднього покоління стосунки були відкритішими, та й люди були більш відкритими. Вони були об’єднані теплом дружби, взаємопідтримки, відповідальності. Ці люди пережили складнощі, великі суспільні потрясіння і дуже цінували одне одного, дружбу, сімейні традиції. Все це їх згуртовувало. Зрозумійте, я не агітую, просто закликаю молоде покоління брати приклад з батьків.
– Яким подарунком чи сюрпризом можна вас вразити?
– Скоріше, не вразити, а підкорити мене можна чистою душею, порядністю й професіоналізмом. Я люблю таких людей – відкритих, чесних, які діляться думками та не трансформують їх в плітки й корисні цілі.
Взагалі я хотів би, щоб всі були відкриті. Щоб суспільство не очікувало чергового заповнення декларації Райковичем. Адже в Кропивницькому багато автомобілів, які в рази дорожчі за мій, і на них їздять люди, яких ми не знаємо, які не володіють фабриками та заводами. Нехай би всі були відкриті та мали моральне право говорити про демократичні принципи в суспільстві.
– Вісімнадцятий рік буде кращим за сімнадцятий?
– Я – оптиміст, я намагаюся заряджати позитивною енергетикою людей, які поряд зі мною. Так повинно бути, і я зичу цього кожному лідеру, керівнику, тому що незадоволений керівник, налаштований на суцільну критику, не має об’єднуючої ідеї колективу, громади, яку він очолює.
Я оптимістично дивлюся в майбутнє – маю на те певні особисті спостереження й переконання, що Україну чекають кращі часи. Це буде нелегко, але наш мудрий, розумний і талановитий народ має право жити краще, має можливості розбудовувати державу, вести політику так, щоб нас поважали, з нами рахувалися, щоб ми були першими в позитивних рейтингах. Людям бажаю миру, щоб сім’ї були повноцінними й здоровими, щоб був достаток, щоб кожен мав можливість працювати та заробляти стільки, щоб вистачало на достойне життя. Я як очільник міста робив, роблю і, поки обійматиму цю посаду, робитиму все для того, щоб Кропивницький крок за кроком ставав успішним, комфортним для життя містом. Де б я не був, я щиро цього прагнутиму.
Фото Олега Шрамка, «УЦ»
«Терра Україна»: кропивничан запрошують на серію інтерактивних лекторіїв з історії України...