«АгроЕкспо»-2020. Виробляй українське!

15:12
1940
views

Цьогорічна виставка «АгроЕкспо» проходила, в прямому розумінні, у складних економічних і погодних умовах. Проте вона з усією очевидністю показала, що аграрний сектор економіки, включаючи машинобудування, розвивається в правильному напрямку.

Локалізація – новий тренд

Що кинулось у вічі, так це якісно-асортиментні зміни виставкової лінійки галузі вітчизняного сільськогосподарського машинобудування. Якщо в перші роки відвідувачі могли побачити сучасний дизайн лише в закордонних зразках землеобробної чи збиральної техніки, то зараз такий рівень мають практично всі експонати. Стали звичними й рідкісні раніше засоби демонстрації за допомогою відео чи комп’ютерної графіки, і це не лише в павільйоні, але і в експозиційних рядах на вулиці, бо мова ж йде про ярмарку.

Ще одне спостереження. Зараз вже ніхто майже не нагадує про унікальність чи кількісні характеристики виставки. Тепер «АгроЕкспо» у Кропивницькому для всіх сприймається як доконаний факт найбільшої в Україні, тому навіть на відкритті гості в своїх виступах більше говорили про проблематику, ніж обходилися загальними фразами. До речі, про гостей: оскільки виставка є ярмаркою, це ще й можливість місцевим журналістам поспілкуватися напряму з керівниками «міністерств і відомств», чим журналісти «УЦ» і скористалися в повній мірі, але про все по порядку.

На своїй сторінці в соціальній мережі Вік­тор Серпокрилов, який в якості заступника голови ОДА в 2013 році був одним з організаторів виставки, нагадав, що на «АгроЕкспо» № 1 було представлено 72 компанії, але це дало поштовх для розвитку проєкту. На доказ маємо статистику. На цьогорічній виставці, яка займає площу в 125 тисяч квадратних метрів, тобто зросла вчетверо, у тому числі й за рахунок величезних суперсучасних критих павільйонів, виставили свою продукцію 450 компаній-експонентів. Ще більше число учасників торгують на «Покровському ярмарку», багатому і на товар, і на регіональний колорит з фольклором, і на мистецтво.

Але основною складовою є все-таки промислова виставка, і саме так її оцінив міністр економіки, розвитку торгівлі та сільського господарства Ігор Петрашко під час прес-конференції: «Я вражений, чесно кажучи, виставка величезна, багато учасників, і вона не лише аграрна, але й промислова. Обговорили з учасниками багато питань, які хвилюють виробників: це і програми компенсації, і державної лізингової підтримки по всіх напрямках, з губернатором обговорювали питання, які турбують аграріїв, а це фінансування. Домовились продумати й розширювати програми компенсації відсоткових ставок для аграріїв».

Цьогорічна виставка має й «фішку», тобто популяризацію ідеї підтримки вітчизняного виробника в рамках так званої локалізації, розробленої за активної участі Федерації роботодавців України. Це законопроєкт №3739, підтриманий ВРУ в першому читанні, та відповідна постанова уряду. Ці документи передбачають збільшення рівня локалізації виробництва, тобто частки комплектуючих вітчизняного виробництва не нижче 30-40% у кінцевому продукті, у даному випадку – машинобудівників. Без цієї норми жодна компанія не виграє тендер на виробництво своєї продукції в Україні. Локалізація сприятиме й зменшенню частки іноземних комплектуючих у продукції вітчизняних виробників, яка коливається від 20 до 70 відсотків. Оці відсотки повинні змінюватись на користь комплектуючих, виготовлених в Україні, і сприяти створенню нових технологій, нових підприємств і робочих місць. Машинобудування, у тому числі й сільськогосподарське, як найактуальніше для Кіровоградщини, стає справжнім локомотивом економіки, бо на одне робоче місце в цій галузі припадає 7 робочих місць в суміжних.

Тобто роботодавці якби пропонують зміну вектору експортно-імпортних пріоритетів на користь українського виробника й налаштовані досить рішуче. Недарма голова Федерації роботодавців України Дмитро Олійник навіть у вітальному слові не раз вжив слово «дістало» як символ необхідності тиску на уряд і Верховну Раду саме в напрямку створення преференцій для вітчизняного виробника. Під час прес-конференції журналіст «УЦ» так прямо й запитав голову Федерації роботодавців, мовляв, чи може вживання цього слова означати готовність федерації до тиску на уряд заради справи? Дмитро Олійник був відвертим: «Дякую за запитання. Мені здалося, що повинні бути правильні емоції, вибачайте, я вибрав таке слово лише перед початком виставки, але у виставковому залі ви побачите на багатьох зразках українського виробництва дві емблеми. Перша – це програма компенсацій, а друга емблема – це ”підтримай локалізацію, підтримай законопроєкт № 3739”. Це стосується інструментів, які є в державі. Якщо буде прийнята постанова уряду, це дасть ефект, це 62 тисячі робочих місць, це 3,9% економічного зростання в короткостроковій перспективі, і найголовніше – вона дасть ефект, той, який дала програма по компенсації при купівлі сільгосптехніки. Ми зможемо експортувати свою продукцію. Тому ми оголосили уряду свою дружню позицію (посміхнувся) як виробники української продукції».

Щодо програми компенсацій, яка була впроваджена ще урядом Гройсмана, то це була чи не найактуальніша тема під час екскурсії, яку проводив для гостей ініціатор і організатор проєкту, голова наглядової ради ЗАО «Ельворті Груп» і «Гідросила Груп» Павло Штутман. У ході огляду ми поцікавилися в голови Кіровоградської ОДА Андрія Назаренка про враження та його роль у запрошенні міністра економіки, розвитку торгівлі та АПК і він відповів так: «Перше враження – дуже потужно. Я не вперше на цій виставці, бував тут кілька років тому, можу порівняти. А міністра запрошували я та Павло Леонідович, це все разом».

 

Виробники хочуть чітких правил

Так разом вони й пройшли виставкою, зупиняючись біля виставочних стендів. Зокрема, міністр зацікавився світильниками нового покоління, які виготовляє НВО «Радій» та які, до речі, успішно освітлюють вулиці Кропивницького. Було помітно, що Павло Штутман намагається привернути увагу гостей до проблем машинобудівників усієї України. Наприклад, біля майданчика харківського тракторного звернув увагу на можливість державної підтримки виробництва шляхом списання старих боргів. А біля стендів виробників землеобробної техніки Штутман сказав міністру, що нові підприємства виникають лише завдяки ентузіастам, але держава їм повинна допомогти, створити умови для розвитку. Самі виробники теж пояснювали міністру, чого вони потребують найбільше. Так, директор заводу «Кобзаренка» з Сумської області Анатолій Кобзаренко сказав, що підприємство виготовляє автомобільні причепи для транспортування зерна, які Україна щороку закуповує за кордоном у кількості 500 одиниць по ціні 40 тисяч євро за штуку. Якби програма компенсацій була стабільною, ці 20 мільйонів євро працювали б на економіку країни: «Як виробники причепів, ми боїмося, що одного мільярда гривень цього року не вистачить, який виділили аграріям на компенсацію 25% вартості при купівлі української техніки, а не імпортної. Він купує за мільйон гривень, і йому 250 тисяч повертають, ніякої корупції, усе працює, як годинник, але ці гроші вже закінчуються. Аграрії турбуються, ось і сьогодні підходили, що грошей не вистачить, тобто вони куплять, а компенсації не буде. Це працює, і це найкраща підтримка виробника. Хочеш купувати вдвічі дорожче – купуй імпортне, хочеш дешевше, але теж якісне, – купуй українське та отримаєш компенсацію».

Інші виробники розповідали міністру, що вже вийшли на європейський ринок, закривають потреби України, скажімо, по дробаркам пожнивних залишків, розробили систему сервісного обслуговування, тобто зробили те, що раніше було доступне лише світовим брендам. До речі, вони, як завжди, теж були широко представлені на виставці. Але проблеми залучення покупців вони вирішують за рахунок пільгових умов, які створює сама компанія, як розповів торговий представник «Ландтех» Микола Рева. Таким чином можна вести мову про придбання 140-сильного трактора «Джон Дір» вартістю 59 тисяч доларів.

Але нашим виробникам необхідні не лише кошти, але й чіткі правила гри, каже генеральний директор ТОВ «Краснянське спеціалізоване підприємство „Агромаш”» Юрій Пономар: «Ми виготовляємо якісну грунтообробну техніку, яка не поступається європейським зразкам, але потрібно, щоб ми мали можливість розробляти бізнес-плани, бо в нас дуже важко спрогнозувати ту ж вартість. У цьому році неврожай і запровадження ринку землі відкинули наші продажі назад. Компенсація аграріям чверті вартості купленої в нас техніки – це добре, але для виробників це збільшує лише реалізацію, що теж добре, але нам потрібні дешеві кредити, щоб зробити технічне переоснащення, щоб ми не доганяли, а йшли в ногу з передовими технологіями».

Виробників у ході прес-конференції спробував заспокоїти міністр Ігор Петрашко: «Ми почали говорити про локалізацію з Федерацією роботодавців, бо очевидно, що без виробництва Україні буде важко розвиватися. І політика просто відкритих дверей не завжди працює. Світ заходить в еру так званого промислового протекціонізму. Ми повинні прораховувати ситуацію, бо маємо угоду з Євросоюзом, але в той же час ми повинні дати чіткий сигнал, що пріоритет держава буде надавати тим підприємствам, які працюють і виробляють в Україні. Я не кажу „Купуй українське”, я кажу „Виробляй українське”.

Виходячи з цього, є цілий пакет різних ініціатив, одна з яких – у форматі парламентського законопроєкту та в постанові уряду про локалізацію. Мета одна: дати виробникам – як внутрішнім, так і іноземним, – чіткий сигнал, що Україна віддає перевагу виробництву на своїй території.

Програма компенсацій 25% при купівлі вітчизняної техніки буде продовжена, бо фермери переживають, що грошей не вистачить до кінця року. Гроші будуть, ми знайдемо формат для додаткових коштів, питання в тому, що коли документи подають в листопаді – грудні, то все переходить на наступний рік, і це займає трішки більше часу, враховуючи бюджетний процес. Можу заспокоїти та сказати, що програма буде працювати дуже довго, і я не бачу причин її зупинки, навпаки, вона буде поширюватися на інші галузі промисловості, бо показала свою ефективність. Ми бачимо виробників, яких не було 4-5 років, які збільшують об’єми та нарощують ринки. Я впевнений, що загальний бюджет буде збільшений і кошти, затребувані виробниками, будуть знайдені. Скільки буде потрібно, стільки й знайдемо. Тут питання в тому, щоб українські виробники купували українську техніку та зверталися за компенсаціями. Усе».

 

Думати ніколи – потрібно діяти

Чекати наступного року – це начебто й довго, підтримка потрібна вже зараз, причому така підтримка, щоб наше сільське господарство досягло показників Європи чи Ізраїлю. Чому Ізраїлю? Тому що в рамках дискусії про проблеми АПК, яка відбулася в перший день роботи виставки, учасники по скайпу мали можливість почути представника Ізраїлю, який входить в группу співпраці між нашими країнами. Через проблеми озвучки багато інформації не дійшло до аудиторії, але те, що почули, повинно наших очільників змусити не лише задуматися, але й діяти. Незважаючи, що по людському та земельному потенціалу, задіяному в виробництві сільськогосподарської продукції, Ізраїль по багатьом позиціям поступається навіть Кіровоградщині, ми безнадійно відстаємо від країни, де все вирощується ледь не на камені. Взяти продуктивність молочного стада, яке ми лише думаємо підтримувати. Середній надій на корову в Ізраїлі становить 12 тисяч літрів на рік, у рази вищі показники по м’ясу, яйцям, як і в вирощуванні зернових, овочевих чи садово-ягідних культур. При цьому ізраїльські фахівці пропонують нам співпрацю для використання нашого природного потенціалу та їхніх технологій.

Є над чим думати урядовцям і політикам. До речі, ми змогли поспілкуватися і з народним депутатом України, а в 2013 році губернатором Кіровоградщини, за якого й відбулася перша «АгроЕкспо», Андрієм Ніколаєнком.

– Я скажу не як колишній очільник Кіровоградської області, а як народний депутат України. Ми піднімаємо питання необхідності підтримки, тому що без державної підтримки в такому складному році, коли банківське фінансування майже недоступне, велика кількість фермерів, особливо дрібні та середні, можуть просто збанкрутіти. Це питання піднімалося під час візиту президента Зеленського на Кіровоградщину, він обіцяв розглянути, але, наскільки мені відомо, на рівні міністерства фінансів і уряду, керівника уряду та прем’єра спостерігається доволі пасивна позиція. Допомога потрібна як у поточному році, так і в наступному. Думаю, що в найближчі два тижні буде зрозуміло, чи почули уряд і міністерство проблеми аграріїв як Кіровоградщини, так і всього півдня України.

– А підтримка машинобудівників?

– Що стосується машинобудування, тут інша ситуація. Ми вітаємо створення міністерства стратегічних галузей промисловості. Я мав особисту зустріч буквально декілька днів тому з віце-прем’єром, ми підготували депутатський запит на бюджетний комітет і будемо вимагати передбачити фінансування не контролюючих і ревізійних органів, а саме державних програм, у тому числі й по стимулюванню машинобудування, у тому числі й сільськогосподарського. Вже зараз видно, що одна гривня, вкладена в сільськогосподарське машинобудування, дає значний ефект. Цю програму, яка була започаткована кілька років тому, потрібно продовжувати й розширювати. Українська складова в нашій сільськогосподарській продукції має зростати.

– Ви кажете про очевидні речі, а уряд чи не розуміє, чи не знає?

– Не хотілося б дуже критикувати, але в багатьох випадках не розуміє, очевидно, через недостатній рівень підготовки та неправильні пріоритети. Тобто зберігається пріоритетність посилення силової компоненти, утримання державних службовців, створення нових контролюючих, різних антикорупційних органів, але, чесно кажучи, це вже дістало. Тому немає справжніх ініціатив, які б мали обрізати фінансування різного роду правоохоронцям і перекидати кошти на підтримку реального сектору економіки. Я думаю, що, якщо цей уряд цього не покаже в фінальній версії бюджета, ми його знімемо к чортовій матері!

 

Готуються революційні зміни?

Так на горизонті з’явилася велика політика. До речі, чомусь інших великих політиків, у сенсі колишніх і нинішніх депутатів Верховної Ради чи міністрів, на відкритті видно не було. Але виставка працює три дні, можливо, ми їх ще почуємо та побачимо. Як побачили голову Держгеокадастру України Романа Лещенка, у недалекому минулому представника президента України з питань земельної реформи, й змогли поспілкуватися з ним. Як бачимо, з радника він став чиновником, очоливши відомство, в якому вдалося звести нанівець корупційну складову. Це сталося в результаті проведеної земельної реформи, в якій Лещенко брав чи не найактивнішу участь. Схоже, що реформування Держгеокадастру продовжується, бо він задекларував, як сам сказав, історичні зміни, які стосуються земельних стосунків на рівні об’єднаних територіальних громад:

– Після 25 жовтня, після виборів в ОТГ, ми формуємо наступне історичне рішення. Держгеокадастр в особі голови, в режимі ст. 117 ЗКУ, добровільно передає ОТГ більше 2 мільйонів гектарів земель державної форми власності поза межами населених пунктів. Усі ці земельні масиви будуть зареєстровані в державну комунальну власність, і до моменту формування в ОТГ нових органів влади вони отримають в повноцінне розпорядження відведені землі в рамках громади. У цьому суть земельної реформи та суть ініціатив президента, що владу потрібно передати громадам, а землю повернути народу.

Крім того, хочу зазначити, що, з урахуванням усіх змін та доповнень до Податкового кодексу, податок на землю буде акумульований у громаді й залишатиметься громаді. Відповідно, громади зацікавлені в якісній інвентаризації таких земель, належній здачі їх в оренду та отриманні доходу, який буде наповнювати місцевий бюджет.

За 3 місяці роботи ми перезавантажили всю вертикаль Держгеокадастру по всій території України, ми сформували команду заступників, які є представниками ключових правоохоронних органів, які безпосередньо займаються земельними правопорушеннями. Один з моїх заступників є спеціалістом по лінії МВС, інший по лінії НАБУ, і ще один є представником СБУ. Ці правоохоронці будуть працювати разом зі мною з точки зору реалізації правоохоронних заходів, щодо нецільового використання земель, незаконної приватизації, реалізації права безоплатної приватизації двічі та більше разів, питання неналежного проведення нормативно-грошової оцінки, інвентаризації масивів на всій території. Враховуючи масштаби зловживань, після передачі земель громадам Держгеокадастр розвантажить себе більше як на 80% , з точки зору функціоналу, передавши право розпорядження. Держгеокадастр буде займатися функціями, які безпосередньо визначені законодавством, а саме – щодо ведення земельного кадастру, картографії та геодезії. Також будемо перевіряти безпосередньо та по лінії правоохоронних органів щодо незаконної діяльності при виділенні земель з державної в приватну власність за попередні роки та повертати все це в державу. А вже держава буде розпоряджатися землею, відповідно до законодавства.

– А можете навести особливо кричущі приклади зловживань, вони ж є?

– Є. Це безоплатна приватизація, коли особи скористалися своїм правом розпорядження 4, 5, 6 і більше разів. Тобто в нас є таких фактів дуже багато по всій території України. Прізвища є на офіційній сторінці голови Держгеокадастру, де він наводить усі ці документи. Можете подивитися, там все є.

– А як щодо обіцяних посадок?

– Матеріали ми передали в правоохоронні органи.

Як кажуть, матеріали для роздумів. Після виборів стане зрозуміло, як спрацюють такі ініціативи. Тут, як кажуть, неначе на виставці, є про що подумати та про що поговорити.