Ворожа міна забрала життя непересічної людини, миролюбного, унікального Ігоря Бур’янова.
Він був одним з наймолодших в історії міста депутатів Ленінської, зараз Подільської районної ради обласного центру. Уперше був обраний від ВО «Свобода», коли йому було всього трохи за двадцять років, ніякої посади не обіймав, підробляв де міг, але мав харизму, повагу сусідів і на своїй дільниці побував у кожній хаті. І люди йому повірили.
Ігор був дійсно відповідальним депутатом. Переймався труднощами кожного виборця, займався вирішенням їхніх невеличких проблем. І все це не за гроші – депутати райрад не отримують зарплатні. Кореспондент «УЦ» і по сумісництву кум загиблого героя колись був на депутатському прийомі Ігоря. Незадовго перед тим – на прийомі людей у секретаря міської ради. До депутата Бур’янова прийшло більше людей, ніж до секретаря…
На останні вибори Ігор йшов у команді Андрія Райковича й партії «Пропозиція». Працював у системі соціального захисту. Виховував разом з дружиною доньку.
Ми спілкувалися на третій день повномасштабної війни. Дивувалися – чому майже одразу призвали Ігоря, який не служив строкову службу, ніякого стосунку до зброї не мав, а автора цих рядків, який відслужив два роки, повістка оминає?
До військкомату Ігор пішов 27 лютого цього страшного року. Вже 5 березня їхній підрозділ прийняв перший бій на Донеччині. Виходить, на вишкіл і курс молодого бійця був усього тиждень? У Радянській армії на це відводили хоча б місяць…
Ігор потрапив до 92-ї окремої механізованої бригади імені кошового отамана Івана Сірка. Загинув на Харківщині, де бригада й базується. На тій самій Харківщині, про яку нам вже більше місяця розповідають, що її майже повністю визволено…
Рідна Ігорю Кущівка у Кропивницькому збідніла. Ніхто не замінить таку людину. Як ніхто не замінить такого друга й кума, не прийде на Різдво з кошиком до тебе додому…Його поховали в суботу на далекосхідному кладовищі.
Про призначення / поновлення виплати пенсії особам, які виїхали з тимчасово...