Питання року

17:09
696
views

– Як ви гадаєте, Швейку, війна ще довго триватиме?

– П’ятнадцять років, – відповів Швейк. – Справа очевидна. Адже вже була Тридцятирічна війна, тепер ми наполовину розумніші, а тридцять поділити на два – п’ятнадцять.

Хочете – вірте, але сьогодні це – найточніша методика прогнозування термінів закінчення російсько-української війни. Питання лише у тому, наскільки ми порозумнішали. Та й чи порозумнішали взагалі?

Закінчується ще один рік війни, справжньої, не комп’ютерної – з фронтом і тилом, з кров’ю та жертвами, з надіями та безнадією, з героями та дезертирами. Як сказав один розумник: це лише один із 28 воєнних конфліктів нашого часу. Тільки один! Але нам від цього не легше – вистачає й одного.

Дивна ця війна – за всієї її очевидності та полярності (ось ми, а ось ворог) запитань у кожного набереться безліч. На половину з них немає відповідей. Запитання є, а відповідей немає. Точніше, поки що немає. Ще частини відповідей ми просто боїмося чи не бажаємо чути. Але є ще запитання, які навіть собі не хочемо ставити.

Не почули ми багатьох дуже потрібних відповідей, та й запитань на підсумковій прес-конференції президента Зеленського. Що, зрештою, не стало несподіванкою. Що, в нього голова більша, ніж у більшості з нас? На вигляд – стандартний 57-й розмір. Звідки він може знати, коли закінчиться війна? А як саме може закінчитися, він, напевно, намагається й не думати. Рік країна вистояла, не впала навколішки перед божевільним диктатором, не лягла вся в рідні чорноземи – от і слава Богу, ЗСУ та волонтерам.

Що ви причепились до Зеленського із запитанням, коли американці дадуть Україні 60 млрд? Цього навіть Байден не знає. Як cторгуються демократи з республіканцями, так і дадуть. Чи ні. А що тоді? Самі не розумієте? Чи обов’язково потрібно, щоб президент нас усіх «порадував» конкретикою? Повторюся: він має звичайний розмір голови, understand me?

Більше того, і всі інші лідери влади та опозиції у нас – також не генії. Ну хіба що у спікера Стефанчука голова більша, але й те – не факт. Поставити себе на місце Зеленського може кожен – віртуально, але чи буде від цього краще всій країні, боюся, невідомо навіть Всевишньому. А перевіряти дуже ризиковано.

Скажімо собі чесно: жодних радикальних вирішень воєнного конфлікту з путінською росією поки що навіть на горизонті не маячить. Вам треба, щоб про це повідомив особисто президент чи достатньо власного розуміння? Ось тільки не потрібно надягати білі капці та складати руки на грудях. Не вдалося шапками закидати, але ж і їм не вдалося! Значить, треба змінювати тактику і стратегію, концентрувати сили та можливості, крок за кроком чи step by step, якщо хочете.

Так, повільно, так, тупо, але країна почала ставати на воєнні рейки. Часу втрачено багато, але для більшості (і президента) ця війна – перша. Віддавати команди начебто вже навчилися, а виконувати і, головне, відповідати за їх виконання – поки не дуже. Але вчителі жорстокі та підлі – мимоволі навчишся.

Проблема №1 нині – навіть не гроші та снаряди, хоча без них не повоюєш, а люди. Солдати, офіцери – головний ресурс армії. А з мобілізацією у нас просто діло швах! Раніше як було? Партія сказала: «Надо!» – комсомол відповів: «Есть!». А тепер – півтори сотні партій, членів – більше, ніж населення, а воювати нема кому. Одні військкоми «білі квитки» продають, інші – руки потенційним захисникам Батьківщини викручують.

Наші прикордонники підрахували: щодня країна втрачає по тисячі молодих чоловіків – відрядження без повернення, «ліві» волонтери, опікуни опікунів. Це не рахуючи тих, хто повз прикордонників проповз-проплив. На смерть хлопці стоять на західному кордоні. А на східному – десятки тисяч по два роки з передової не виходили. І теж на смерть, але по-справжньому! Як одних мобілізувати, інших демобілізувати та не накосячити при цьому? Ось про що треба було президента питати, а не про те, коли війна закінчиться, чи як із Трампом житимемо?

…Це – остання сторінка мого щоденника 2023 року. Починаю продумувати першу колонку нового року. Тому що, як написала мені днями одна хороша людина, життя має продовжуватися. З прийдешнім усіх вас!