«Мені потрібно 48 годин на добу»

«Оксаночко, з вашою підтримкою ми обов’язково переможемо». Цей допис – від бійців 9-го окремого стрілецького батальйону – один серед безлічі, які отримала й продовжує отримувати кропивничанка Оксана Лебідь. Невтомна, наполеглива, щира патріотка з першого дня повномасштабного вторгнення робить багато добрих і корисних справ заради Перемоги.

Протягом двадцяти років Оксана була майстринею манікюру. Мала захоплення – кондитерські вироби, які виготовляла на замовлення. Згадує, що 23 лютого 22-го року спекла на замовлення до 8 березня партію імбирно-медового печива, а наступного дня передала його волонтерам для захисників.

– З тих пір ми з мамою щодня печемо, – розповідає Оксана. – Маю кондитерський принтер, тому наношу на печиво патріотичні малюнки. Спочатку мої смаколики розходилися тут, на місці. Багато в госпіталь відвозили, у військові частини, що були розташовані поблизу. А якось мені написав хлопець, подякував за печиво. Поцікавилася, звідки він, може, десь недалеко. Відповів: «Так, недалеко, в Донецькій області».

Зараз на печиво Оксани Лебідь черга. Крім того, що вона передає ящички з ласощами волонтерам, навіть з інших міст, звертаються безпосередньо захисники й просять ще і ще. Кажуть, що і смак, і патріотичні малюнки підіймають дух.

Щодо малюнків. Це вже повноцінна галерея, історія ходу війни. Є там і «русский военный корабль», і Чорнобаївка, і пес Патрон… Найпопулярнішим зображенням є дуля і напис «Ось вам, а не Україну».

Щодо смаку. Оксані переповідали, що бійці в деяких частинах тримаються на її печиві. Підвішують коробки, щоб миші не дістали, приходять із завдання, чай з печивом – і вже не голодні. А деякі хлопці вішали окремі «печенюшки» на стіни – і картинка, і оберіг.

Оксана продовжує працювати майстринею манікюру. До цього щодня випікає печиво, допомагає шити одяг для військових у волонтерському центрі «Вулик», а ще кожної суботи фасує сухі супи й борщі у «ДоброМирі». Жодного вихідного за два роки! Звідки сили, енергія?

– Тільки хлопці пришлють фотозвіт – так і енергія відновлюється. Одразу треба бігом щось робити. У мене мама така. Сьогодні за день вона зробила і випекла 12 кілограмів тіста. Втомлюється, спина болить. А коли прямо додому приїздять хлопчики з фронту за печивом, куди дівається і втома, і біль. Наші захисники там не відпочивають. Чому ми маємо розслаблятися? Відпочивати будемо після Перемоги всі разом.

Сили є, часу не вистачає. Мені не вистачає 24 години на добу. Дехто каже, що має бути 36, а мені й цього мало, треба вже 48.

Оксані довіряють знайомі, клієнтки, тому охоче донатять. Кладуть гроші й кажуть: «Ти знаєш, на що їх витратити». Вона знає. Треба тканина для костюмів, шапок, балаклав – туди віддає. На супи, борщі – туди. Ну й печиво потребує коштів. Мішок цукру родина купує раз на два тижні. А ще потрібно борошно, яйця, мед. Дехто допомагає сировиною, дехто грошима. Хто хоче долучитися – знайдіть Оксану Лебідь у соцмережах.

– Оксано, чи є на вашому печиві малюнки про Перемогу?

– З першого дня війни: «Все буде Україна!»