Ми і ви – «Україна-Центр» та читачі – маємо нагоду привітати один одного: нашому виданню 30 років. Три десятки років, починаючи з минулого століття, зустрівши нове тисячоліття, переживши «кінець світу», ми разом. Яке це щастя!
«УЦ» має свою історію. Вона не тільки на сторінках газети, а й у листуванні з читачами, знайомствах, які переросли в дружбу, зустрічах, які стали незабутніми, в людях, які допомагали нам, яким допомагали ми. Ми колись, на якийсь наш ювілей, оголосили, що вручимо приз тому, хто пред’явить перший номер «УЦ». Тепер той, перший номер в почесній рамці – на стіні редакції. І, слава Богу, досі є люди, які підписуються на наше видання, починаючи з першого номеру! Щиро вам дякуємо.
Змінювалися світ, країна, змінювалися ми. Кадрові зміни відбувалися, як і в будь-якому колективі. Формат друкованої версії газети мінявся. Ми перейшли виключно на українську мову. Більше довірилися інтернету. Та намагалися не зрадити читачам і витримувати об’єктивність подання матеріалу, паритет думок, ексклюзивність. А як інакше, адже «УЦ» – газета для вдумливого читача, який вміє аналізувати й не пробачає поверхневого подання навіть «прохідної» новини.
Нашу шосту п’ятирічку, як і всю країну, підкосила війна. Ми ледве не закрили видання. Велика вдячність всім, хто допоміг не те що не впасти, а геть зникнути з інформаційного простору. Ми разом з вами вистояли. А ще головред переніс серйозну операцію на серці. А ще Геннадій Рибченков, ваш улюблений журналіст, пішов на війну… Не жаліємося, а як усі, сподіваємося на краще.
П’ять років тому ми своє 25-річчя гучно відзначили рок-фестивалем «Україна-Центр». Усім так сподобалося, що бажали нам наступний ювілей провести в такому ж форматі. Вибачте, через клятого ворога в цей ювілей не будуть звучати гітари, барабани, голоси солістів. Але прозвучать голоси наших бувших, причетних до історії «УЦ». Хоча насправді бувших «уцешників» не буває…
Про призначення / поновлення виплати пенсії особам, які виїхали з тимчасово...