Ректор Стецюк: «Освіта – це моє»

Українська державна льотна академія обрала нового ректора. Перемога на виборах Богдана Стецюка була переконливою: 109 голосів проти 6-ти, які були віддані за опонента. Новообраний керівник «льотки» погодився на інтерв’ю для «УЦ».

Було цікаво слухати. Впевнений, переконливий, відвертий. Його кар’єра насичена, вражаюча. Кожна наступна сходинка – вгору. З цього і почали розмову.

– Богдане Романовичу, це закономірність, цілеспрямованість чи ви знаєте якийсь секрет?

– Я й не знаю. Якби мені хтось сказав, коли навчався в Дрогобичі на філологічному факультеті, що стану ректором льотної академії, я б не повірив. Перший запис в моїй трудовій книжці – вихователь групи подовженого дня. Я тоді ще був студентом. На початку дев’яностих в університеті в Запоріжжі оголосили конкурс на викладача української мови, і я подав документи. Мене взяли. Я пройшов всі щаблі в освіті, починаючи від асистента кафедри, закінчуючи ректором вишу. Був старшим викладачем, старшим науковим співробітником наукового відділу, заступником завідуючого кафедри, завідувачем кафедри, начальником навчально-методичного відділу, начальником факультету, проректором, першим проректором, професором кафедри, нарешті ректором. Заклади вищої освіти знаю від «а» до «я».

Захистив три дисертації: кандидат філологічних наук, кандидат юридичних наук, доктор юридичних наук, доцент, професор. Три вищих освіти. Мені подобається навчатися. Може, на мене вплинуло те, що мама п’ятдесят років пропрацювала в одній школі на одній посаді. Тобто те, як склалася моя кар’єра, закономірно і логічно. Мені пропонували і держслужбу, і йти в депутати. Я казав, що це не моє. От освіта – це моє.

Люблю працювати, спілкуватися зі студентами. Мені з ними в деякій мірі легше спілкуватися, ніж з викладачами. Студенти відкриті, вони ще формуються, горять, коли ти перед ними відкриваєшся. Мені подобається така робота.

– На виборах абсолютна більшість голосів була за вас. Авторитет і довіру ви здобували з травня, коли стали виконуючим обов’язки ректора, чи з 19-го року, коли прийшли працювати в академію?

– Тут така цікава ситуація. Мене долучають до роботи в Державній службі якості освіти. Я два рази інспектував академію. Після цього мене запросили відкрити спеціальність «право та правове забезпечення авіаційної діяльності». Погодився, сформував тут кафедру, і ми акредитували цю спеціальність. До речі, це була перша акредитація спеціальності в льотній академії за новими вимогами НАЗЯВО. І зробили це на п’ять років. Наступного року ліцензували магістратуру. Якось так сформувалася довіра до мене. Міністерство запропонувало посаду в.о. ректора.

Взагалі в травні була розмова про те, що міністерство не бачить перспектив академії. Заступник міністра сказав, щоб я через чотири місяці доповів, що далі робити з академією. Вже через два місяці я сказав, що ми з кризи вискочили. Запитали, чи готовий до виборів. Відповів, що готовий. Тепер маємо результат.

– У стратегії розвитку академії, яку ви представили, першим етапом є стабілізація. Ви окреслили 26-27 роки. Чи не зарано стабілізувати?

– Ми вже стабілізували. Почали виплачувати зарплату педагогічному складу. А були борги. В нас не зменшився набір абітурієнтів. Іноземців збільшилося вдвічі. Стабілізували набори в магістратури. Ми виробили алгоритм щодо оптимізації штатної структури. Справа в тому, що академія не є класичним закладом вищої освіти, коли є аудиторія, курсант чи студент, викладач і лабораторії. У нас дві складові: освітній процес і виробничий. Крім освіти, є аеродром, аеропорт, обслуговуючі служби. Ми жоден підрозділ не скоротили.

Слід сказати про комуналку. Щоб ви розуміли, за минулий рік на оплату комунальних послуг пішло 50 мільйонів гривень. Загальна територія академії 1200 гектарів. Це не тільки в Кропивницькому. Все це треба утримувати. Ми знайшли вихід, почали оптимізувати. Вдалося зекономити 32 мільйони. Тобто стабілізація очевидна.

В перспективі ми хочемо відкрити ліцей технічного профілю для дітей, сільської місцевості. Для цього є можливості – свої гуртожитки, їдальня, необхідні локації. Випускники ліцею вступатимуть до академії. Це корисно і для дітей, і для держави.

– Льотна академія – це все-таки польоти. Чи не втратив заклад через війну суть свого призначення?

– Ми спромоглися відкрити небо для польотів в Україні. Коли мені сказали, що це можна зробити, здавалося фантастичним. Льотна школа «Кондор», де є наші випуск­ники, пішла нам назустріч. Генеральний штаб дозволив, Повітряні сили нас прикривають в певному трикутнику, де ми будемо здійснювати польоти.

А ще нам вдалося відновити і сертифікувати льотний загін. Це складна і дороговартісна процедура. У нас є літаки, які ми хочемо сертифікувати. Щодо авіаційно-технічної бази. Наші літаки, наші інструктори, наше обслуговування, наші курсанти. Це не тут, але процес вже почався.

– Новий керівник – це часто кадрові зміни. Ви будете звільняти?

– Я люблю тих керівників, які беруть на себе відповідальність. Завжди говорив і говорю, що командувати легко, управляти важко. Якщо керівник на своєму місці, бере відповідальність, залишиться керівником. Якщо починає перекидати на когось іншого, це не керівник.

Так, зміни будуть. Я побачив, хто є хто, хто як працює. Не кажу, що буду звільняти, але будуть певні перестановки, починаючи з проректорів і закінчуючи охороною.

– У вас були керівні посади у кількох навчальних закладах. Були свої кабінети. Коли переходите в інший, забираєте щось із собою? Є у вас якийсь талісман?

– Нічого не беру. Такого нічого немає. В цьому кабінеті все залишилося, як було. Навіть крісло не поміняв. Талісманів не маю. Я не забобонний, більше реаліст.

– І щось оптимістичне від ректора.

– Незважаючи на труднощі, ми збереглися як академія. Колектив вірить, що ми прорвемося, а це найоптимістичніше, що може бути для керівника. І якщо ми готуємо спеціалістів для галузі цивільної авіації, яка запрацює після Перемоги, то ми всі оптимісти.