Різдвяні передзвони славетного хору

14:15
428
views

Всесвітньо відомий хор імені Григорія Верьовки вкотре завітав до Кропивницького. Цього разу – із новою програмою «Різдво йде по світу». Концерт пройшов традиційно в Кіровоградській обласній філармонії в рамках вечорів духовної музики «Різдвяні передзвони». І, як завжди, зібрав аншлаг.

Цього разу колектив дивував різдвяними колядками з різних куточків України та й навіть Європи. Зеновій Корінець, керівник Національного хору імені Григорія Верьовки, в ексклюзивному інтерв’ю «УЦ» розповів про нову концертну програму колективу.

– Сама назва «Різдво йде по світу» багато про що говорить. Вже офіційно суспільство з 24 грудня починає святкувати Різдво, хтось святкує його за новим календарем, хтось іще за старим, але різниці немає. Коли я проживав на Закарпатті, то ми йшли до угорців, румун, словаків святкувати Різдво з ними, а потім святкували своє, й тривало все це від 24 грудня до 19 січня, нашого Водохрещення. Тому цього разу ми побудували свою програму так, що буцімто до українців на старий Новий рік прийшли в гості їхні сусіди з Європи, які вже відсвяткували своє Різдво й завітали привітати нас.

Програма, яку ми привезли цьогоріч, складається із колядок різних регіонів України: Слобожанщини, півночі України, Поділля, Галичини й частини Надбужжя. Лунатимуть і колядки, поширені на теренах деяких країн Європи: Польщі, Словаччини, Молдови, Угорщини, Румунії, Болгарії. До речі, поняття «коляда» є далеко не в усіх країнах, і як такої традиції колядувати багато народів не мають. Наприклад, у країнах Прибалтики, в Росії, Німеччині це явище зовсім відсутнє. Колядувати – значить бажати щастя, здоров’я і всіх гараздів. Тому ми приїхали до вас в рамках цього різдвяного фестивалю, аби представити пісні й танці наших сусідів, а також, звісно, заспівати й наші традиційні українські твори, того ж самого усім відомого «Щедрика», «Несе Галя воду» тощо.

– Як знаходили й збирали ці колядки?

– У хорі Верьовки дуже багато носіїв таких речей. Хтось із Закарпаття каже: «Ой, а моя мама чи бабуся знають от таку колядку!» Хтось із Київщини, Херсону чи іншого регіону скаже: «А я знаю ось таку!» І таким чином ми позбирали колядки з різних куточків України. Цього разу ми також співатимемо багато маловідомих і не дуже популяризованих колядок. Наприклад, вже всі знають такі твори як: «Нова радість стала», «Бог предвічний», «Добрий вечір тобі, пане господарю», але ж є інші колядки, які теж мають дуже високу художню цінність, хоча і є маловідомими. Кожен артист нашого хору є носієм якогось регіону й приходить уже зі своїм культурним багажем, то чому б цим багажем не скористатися?

– Чи любите ви приїжджати до Кіровоградщини, до нашої філармонії?

– Звісно! По-перше, мені дуже приємно, що ми дружимо з Миколою Івановичем Кравченком, директором філармонії, і він завжди нас радо запрошує. По-друге, у нашому колективі дуже багато артистів із Кіровоградщини: один цимбаліст, два скрипалі, кілька співаків, той же самий Анатолій Авдієвський, який багато років керував хором і був близьким другом Миколи Кравченка… Ми тут усі дружимо.

– Не хочеться знову ворушити цю тему, але все ж таки чи не вплинув той прикрий випадок із «95-м кварталом» на заповнюваність залів і кількість глядачів на концертах?

– Ні. Я не знаю чому, але зали в нас забиті, практично всюди аншлаги. Але на мені ця історія пройшла негативно. Це політика. Я не знав, що ми попадемо в ті кліщі. Від керівництва «Кварталу» була пропозиція до нас, щоб ми з ними виступили. Це ж був не наш твір. Вони цей текст творили й музику робили, хотіли додати такого колориту, щоб був народний хор. Розумієте, цей твір з різних причин не мав ніякого художнього смаку, але вже так сталося, і я вибачився перед героїнею, про яку йшла мова в цій пісні. На мені це пройшло крізь серце. Інколи дійсно треба приймати вольові рішення, казати, що це не для нас, це не наш репертуар. Хоча в цьому шоу брали участь майже всі національні колективи, але чомусь так сталося саме з нами, мабуть, поєдналися політичні й так звані культурні моменти. Хоча це не зовсім культура, бо вони стібаються зі всіх. Там такий жорсткий стьоб, який ми у своїй творчості ніколи не використовуємо і в принципі не співаємо. Пісні у народі є різні. Є так званий «сороміцький фольклор», в якому присутня не літературна лексика, лексика, яка не використовується в побуті з точки зору етики. І ці пісні дозволяється співати тільки дорослим жінкам, бабцям, але точно не молоді. Тому я не вважаю, що цей твір є художнім, це такий стьоб. «Квартал» вибачився за нас, бо це була їхня ідея, вони це творили, ми десь були на бек-вокалі, але чомусь ми стали винуватцями цього невдалого виступу для нас. На Західній Україні це сприйняли боляче, а от у Центральній Україні зовсім інакше. Старші люди мені кажуть: «Не вибачайтесь, вона це заслужила». Стається така ситуація, що люди, які тримали в банку свої кошти й втратили все, вважають, що в цьому в певній мірі винна ця людина, тому це нібито така їй Господня кара. Але в будь-якому випадку не нам це судити. Тож, в певній мірі на мені особисто це дійсно відобразилося негативно, тому що це пройшло через мої нер­ви й переживання, але от по залах чогось змін немає. Україна різна, і сприйняття всюди різне. Хтось каже: «О, давайте так ще!» Але ні, ми вже в таке гратися не будемо. Для цього є спеціальні шоу, гумористичні програми, от вони хай і займаються такими речами.

Виступ хору Верьовки на сцені Кіровоградської філармонії був дійсно вражаючим! Глядачі плескали стоячи.

«Те, що ми сьогодні бачили, було неперевершено! І я, як співачка, знаю, яка велика праця стоїть за всім цим», – зазначила народна артистка України Антоніна Червінська наприкінці концерту.

«Генетичним кодом нашої нації є українська пісня, і в цьому дійсно переконуєшся після таких концертів. Чотирнадцять років тому, коли народилась ідея “Різдвяних передзвонів”, ми з Анатолієм Авдієвським, Героєм України, молили Бога про те, щоб на цих вечорах збирались аншлаги, щоб на цій сцені виступали заслужені й найвідоміші колективи України. І ось це відбулося!» – поділився директор Кіровоградської обласної філармонії Микола Кравченко.

Зеновій Корінець подякував кропивничанам і сказав, що ще ніде не зустрічав такої щирої й гостинної публіки.

Дивував, до речі, не тільки хор Верьовки, а й сама Кіровоградська обласна філармонія. У холі закладу перед початком концерту глядачів зустрічали майстри хенд-мейду Кіровоградщини та інших регіонів України зі своїми витворами: розкішні ляльки Катерини Москаленко, які відомі вже в Америці та Європі, пряникові будиночки Тараса Шевченка із Черкащини, ляльки Людмили Люненко, що присутні в колекціях відомих політиків і президентів, роботи талановитих килимарок Валентини Добровольської і Олександри Пренко та багато інших. Загалом у виставці «Шедеври хенд-мейду» взяли участь понад 20 майстрів різних жанрів.