«Головне – це своєчасне прийняття виважених рішень»

15:17
1060
views

Весь минулий рік судова гілка влади була в центрі уваги громадськості. Гучні та резонансні слухання, правові колізії, спірні ситуації у відносинах з іншими інститутами влади, жорстка критика в ЗМІ та регулярні акції протесту – усі ці події відбувалися протягом усього року, практично нон-стоп. Але, навіть не дивлячись на пандемію і все вищеперелічене, судова система України працювала досить інтенсивно. Про те, як справлялася з величезним навантаженням остання інстанція для обласних і місцевих судів, з «УЦ» поділилася суддя Верховного Суду Світлана Яковлєва.

– Світлано Володимирівно, з часу нашої попередньої розмови, виявляється, пройшло вже три роки. Тоді ви були новачком, навіть наймолодшою ​​суддею у Верховному Суді. Що змінилося за цей час у судово-правовому полі країни та як змінилися ви самі?

– Так, час летить швидко. У суспільстві постійно відбуваються зміни, які певним чином впливають і на судову владу. Зокрема, йдеться про законодавчі зміни: за ці три роки Верховна Рада ухвалила ряд законодавчих актів, які регламентують процесуальну діяльність суду та інших правоохоронних органів. Нарешті з липня 2020 року запрацював інститут кримінальних проступків. Це має розвантажити органи досудового розслідування й спростити судовий розгляд відповідної категорії справ. Хоча на практиці прийняття відповідних змін до КК та КПК призвели до виникнення правових колізій та прогалин, які мають вирішувати суди під час розгляду відповідної категорії проваджень.

На сьогодні право приймати рішення про внесення президенту України подання про призначення на посаду судді надано Вищій раді правосуддя, і суди поступово поповнюються новими кадрами.

Але все ж таки, незважаючи на законодавчі зміни, нестачу суддів, шалене навантаження, суди працюють у штатному режимі, повноцінно виконуючи свої функції. Навіть в умовах карантинних обмежень діяльність судів не припинялася.

Якщо говорити про зміни, які відбулися в моєму житті за 3 роки перебування на посаді, то насамперед довелося вдосконалювати комунікаційні навички, оскільки робота вимагала налагодження стосунків з новими колегами. Не можу залишити поза увагою й переїзд до столиці. Київ – красиве місто, з яким я знайомилася не поспішаючи, знаходячи для себе особливі, улюблені місця, наприклад, розкішний парк біля Київського політехнічного інституту. До карантину встигла побувати в багатьох театрах міста. До речі, саме у Києві розпочалася й продовжується робота над дисертацією, але для мене це не гонитва за науковим званням, а передусім можливість наукових досліджень у галузі права, якій я присвятила багато років свого життя.

– Що входить до обов’язків судді-спікера Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду? Я правильно назвав вашу нинішню посаду?

– Все правильно. Але суддя-спікер – це не посада, а скоріше виконання додаткових обов’язків, які стосуються комунікації суду.

Суддя-спікер – суддя, якому колектив довірив комунікувати з громадськістю та ЗМІ: висвітлювати офіційну позицію від імені суду, брати участь у публічних заходах з журналістами, а за потреби – роз’яснювати судові рішення мовою, зрозумілою для неюридичної спільноти.

При цьому на рівні з іншими колегами я як суддя розглядаю кримінальні провадження й жодних привілеїв не маю.

– Коли нинішній склад ВС «заступив на вахту», його чекали величезні стоси нерозглянутих справ. Чи вдалося розчистити завали?

– Так, з самого початку роботи Верховного Суду суддям у «спадок» дісталася значна кількість нерозглянутих кримінальних справ. Водночас надходило багато нових касаційних скарг і кримінальних проваджень. Але майже за рік усі кримінальні справи, які тривалий час очікували свого вирішення, було розглянуто. Наразі розглядаються нові процесуальні звернення в міру їх надходження, але варто відмітити, що кількість таких звернень останнім часом не зменшилася.

– Як складаються стосунки всередині ВС між суддями-практиками і, так би мовити, суддями-теоретиками?

– Майже із самого початку роботи між суддями склалися нормальні робочі стосунки, і за три роки роботи ми вже спрацювалися. Касаційний кримінальний суд розглядає справи колегіями в складі трьох суддів. І спочатку ці колегії були сформовані так, щоб до їхнього складу входили як науковці або адвокати, так і професійні судді. Таке поєднання теоретиків та практиків дало можливість налагодити позитивні стосунки між суддями, адже ми ділилися професійним досвідом, набували певних навичок. І, незважаючи на можливі різні погляди на спірні правові питання, це «працювало» на головне – своєчасне прийняття виважених рішень.

– Які найбільш гучні та резонансні справи розглядала ваша палата ВС?

– Саме поняття «резонансна справа» з’явилось завдяки ЗМІ й не містить чітких критеріїв. Звичайно, якщо у вчиненні злочину підозрюється високопосадовець або відома публічна особа чи попередні судові розгляди широко висвітлювалися ЗМІ й справа «на слуху», то є певні очікування, що й касаційний розгляд може викликати суспільний інтерес. Інколи самі учасники провадження запрошують журналістів, привертаючи увагу суспільства до певних подій.

Для мене, як для судді, кожна справа є важливою, незалежно від наявності чи відсутності суспільного інтересу до неї. Адже за кожним злочином стоять людські долі – обвинуваченого чи потерпілого. І я маю розглянути справу відповідно до вимог закону й прийняти законне та обґрунтоване рішення.

– Як виконує свої обіцянки держава в плані матеріальної захищеності суддів ВС? Я маю на увазі зарплату, квартиру, транспорт, соціальний пакет.

– Закон України «Про судоустрій та статус суддів» як одну з гарантій незалежності суддів передбачає достойні умови заробітної плати для суддів, і держава дотримується цих гарантій.

Що стосується забезпечення житлом та транспортом, то ці питання судді вирішують самостійно. Наприклад, особисто я орендую житло в Києві й користуюся громадським транспортом, оскільки так і не звикла до особливостей столичного дорожнього руху .

– Чи звертаються до вас по допомогу і за консультаціями земляки – судді і просто громадяни?

– Як викладач Національної школи суддів України, я постійно спілкуюсь з суддями під час їхнього навчання в цій школі, акцентуючи увагу на тих помилках, які допускаються при розгляді справ, нових правових позиціях та проблемних питаннях. Адже при існуючому шаленому навантаженні судді не завжди встигають слідкувати за практикою Верховного Суду.

Що стосується громадян, то суддям законом заборонено надавати будь-які консультації або поради з правових питань, адже для цього існують інші фахівці. У цьому питанні я чітко дотримуюся правових норм.

– І на закінчення, кілька слів вашим колегам – суддям Кіровоградської області.

– Хочу привітати усіх суддів з професійним святом та побажати мудрості та виваженості під час прийняття рішень. Можливо, це прозвучить банально, але бажаю колегам наснаги у самовдосконаленні, віри в свої сили, зростання професійності. Нехай робота, яка стала сенсом вашого життя, привносить у нього більше позитиву та задоволення!