Потонути в Червоному Озері

15:44
3566
views

Стаття «Якщо красти, то мільйони» була опублікована в № 6 «УЦ» від 11 лютого цього року. У ній йшлося про спробу банкрутства Державного підприємства «Центр сертифікації та експертизи зерна та садівного матеріалу», одна з філій якого розташована в селі Червоне Озеро Долинського району.

Насправді, попри офіційну та довгу назву, філія займається, вір­ніше займалася, виробництвом сільськогосподарської продукції й була найуспішнішим колективом у районі. Урожай пшениці в минулому році склав 55 тисяч центнерів, чистий прибуток – 18 мільйонів гривень, а середня зарплата в господарстві – 12 тисяч гривень на місяць. І ось в кінці минулого року, абсолютно несподівано, банківські рахунки підприємства, на яких було більше 14 мільйонів гривень, виявилися заблокованими, до того ж підприємству не повернули кошти за 800 тонн соняшникового насіння, яке відвантажили на переробне підприємство за наказом згори. На підприємстві припинили виплату заробітної плати, а щоб забезпечити першочергові потреби підприємства в електриці, працівники контори оплачували її в складчину.

З’ясувалося, що рахунки кіровоградської філії арештували за рішенням суду, і стосувалося воно київського офісу та його філій в інших областях. Інформації про обставини справи в Червоному Озері не отримували. Схоже, що на інших філіях відпрацювали схему банкрутства, коли за рішенням якогось суду арештовуються рахунки філій, причому за сумнівними договорами та обставинами. Можливо, мова йде про попередній зговір керівництва та позивачів з елементами «відкату», бо на інші філії наклали санкції в розмірі від 3 до 15 мільйонів гривень. Потім ніби-то неплатоспроможні філії були змушені укладати договори на обробіток землі з так званими інвесторами, які завищують свої послуги з одночасним заниженням ціни на майбутню вирощену продукцію. Цілком можливо, що після такої «допомоги» державні філії припиняють свою діяльність, а їхнє майно та земля, яка, до речі, в державних підприємствах так і не розпайована, переходить до нових господарів. Не виключено, що теж за рішенням суду. У разі ліквідацій своїх сільськогосподарських філій держава втрачає не лише гарантовані прибутки в сумі приблизно 150 мільйонів гривень на рік, але й можливість впливати на продовольчу безпеку, тобто робити необхідні замовлення.

Було сподівання, що після публікації до справи підключаться влада та контролюючі органи, розберуться та відновлять справедливість хоча б у відношенні до кіровоградської філії. Дійсно, якісь рухи мали місце, але в зовсім іншому напрямку. Місяць тому директора філії Віктора Лапая відсторонили від роботи, ніби-то на час розгляду кримінальної справи, про яку він не чув, не знає та ніякої підозри не отримував. У село приїхала ціла делегація з центрального офісу, і представили виконуючого обов’язки директора, проти чого різко протестували працівники філії. Проте їх заспокоїли та навіть повернули борги по заробітній платі й гроші, які люди платили за електрику, але яким чином і з яких фондів – невідомо, бо рахунки підприємства не розблокували. Не повернули гроші й за оті 800 тонн соняшнику, а може, і повернули, але кому – невідомо.

Час ішов, пора починати весняно-польові роботи, і вони таки почалися, але якось дивно, оскільки ні місцеві механізатори, ні їхні трактори та причепна техніка в поля не виїжджали. Їх туди не пускають, людям дають наряди на прибирання території чи щось подібне, а тим часом почала надходити інформація, що поля обробляються! Найцікавіше, щоб не сказати найпідозріліше, те, що все відбувається таємно. Вночі (!) невідома, але, як кажуть селяни, дуже крута техніка почала боронувати-сіяти, так що звечора поле ще не оброблене, а на ранок уже готове. Такий рейдерський обробіток дуже нагадує описану схему з залученням інвесторів до обробітку земель інших філій, оскільки ніхто не знає, на яких умовах і чи взагалі підписувалися договори, а головне, чому не орють-сіють місцеві механізатори?

Що буде далі – ніхто з працівників філії не знає. Людям казали, що в статусі державного підприємство протримається ще рік, потім прогнози скоротилися до закінчення жнив, а це вже й до одного місяця. Незрозуміло, що буде з зарплатою, бо за всіма ознаками працівників можуть «посадити» на ставки, тобто на мінімалку. Їх якось заспокоюють можливим розпаюванням, але для них важливіше мати роботу, якою вони займалися до цього часу. Народ боїться, щоби за прямі протести їм «якби не попалили хати», тому вони не дуже відверті у висловах, але підозрюють, що «временщики» устигнуть розпродати майно, яке ще лежить в коморах. Мова йде про майже 70 тонн посівного матеріалу високої якості, яке можна швидко збути за безцінь. Наразі люди лише розводять руками, бо не розуміють, як державну землю не дають обробляти їм, працівникам державного підприємства? У селі з поетичною назвою Червоне Озеро не можуть збагнути, як можна так просто взяти й втопити прибуткове підприємство, уся провина якого лише в статусі державного. Не можна виключати й бунт на кораблі, бо мова йде про майбутнє працівників та їхніх дітей.

Редакція тижневика «Україна-Центр» просить Кіровоградську обласну прокуратуру розглянути данну публікацію, як офіційне звернення, та планує розмістити відповідь прокуратури на сторінках газети.