Костянтин Яриніч: «На досягнутому зупинятися не збираюся!»

До Дня незалежності народні депутати зазвичай звітують про виконану роботу та діляться своїми планами на майбутнє. Власне, й привід більш ніж відповідний: за плечима майже 4 роки депутатської каденції, а попереду – рік, щоб довести розпочате до логічного завершення.

Про свою роботу Костянтин Яриніч постійно звітує через засоби масової інформації та свою сторінку в мережі «Фейсбук». За час роботи в парламенті лікар-нардеп виступив одним із головних драйверів прийняття медреформи, домігся скасування закріпачення випускників медичних вишів і забезпечення їм вільного працевлаштування. Власне, завдяки активному сприянню депутата в області розпочав роботу перший медичний вуз.

Громадська мережа «Опора» відзначила внесок нардепа в залучення найбільшого обсягу субвенції з державного бюджету в розвиток та оснащення закладів охорони здоров’я обласного центру. Також нардеп запам’ятався внесенням у Верховну Раду законодавчої ініціативи щодо позбавлення народних депутатів будь-яких привілеїв у медичному обслуговуванні, щодо підвищення державної допомоги при народженні та по догляду за дитиною, ініціюванням і розробкою цільової програми радіаційного та соціального захисту населення Кіровоградщини, боротьбою з свавіллям обласного монополіста ВАТ «Кіровоградгаз» і сприянням запуску швидкісного пасажирського потягу між обласним центром і столицею. А його законопроект про розмитнення вживаних імпортних авто увійшов до ТОП-10 законів 2016 року. Про головні досягнення, розчарування, а також про плани на найближчий рік, що залишився до чергових виборів народних депутатів, у нашому ексклюзивному інтерв’ю з Костянтином Яринічем.

– Костянтине Володимировичу, нещодавно в комітеті охорони здоров’я було створено підкомітет з питань медичної освіти та науки, головою якого вас обрано. Чим зумовлено таке рішення комітету?

– У кожному комітеті, відповідно до закону, створюються підкомітети для більш якісної роботи з обраного напрямку. Не виняток і наш комітет. Сьогодні ми маємо п’ять підкомітетів, у тому числі й зазначений вами.

– Чому вам довірили займатися саме цим підкомітетом, а не, скажімо, питанням розвитку онкологічної служби?

– Питанням розвитку онкологічної служби я активно займаюся в Асоціації онкологів України, почесним головою якої я є. Нашою асоціацією разом з фахівцями Національного інституту раку проведено масштабну роботу з розробки Концепції та Національної програми боротьби з раком на 2017-2021 роки. Тепер все в компетенції профільного міністерства та Кабінету Міністрів.

А щодо підкомітету з питань медичної освіти, то актуальність його створення пов’язана з гострою проблемою нестачі лікарських кадрів в Україні. І наш регіон не є тут виключенням.

– Відкриті за вашого сприяння медичні факультети Донецького національного медичного університету в нашому обласному центрі дозволять вирішити цю проблему?

– Безперечно. І, відверто кажучи, я дуже пишаюсь тим, що дана амбітна ціль нами була реалізована. Адже, насправді, необхідно було докласти чималих зусиль, щоб даний задум був втілений у життя. Однак на досягнутому зупинятися не збираюся – попереду ще багато роботи. Зараз працюю над тим, щоб уся інфраструктура медичного вишу була сконцентрована в нашому місті. Впевнений, від цього виграють усі: і студенти, і навчальний заклад, і в першу чергу наша область. До речі, на необхідності більш компактного розташування інфраструктури закладу звертають увагу й посли іноземних країн, студенти з яких навчаються в нас. Я вже мав зустріч з послом Індії в Україні та ректором університету, з якими ми попередньо напрацювали дорожню карту наших дій на найближчий рік.

– Минуло майже чотири роки роботи народних депутатів восьмого скликання. Яке найбільше досягнення ви можете занести у свій актив?

– Балотуючись у народні депутати, моєю головною метою було проведення якісних фундаментальних змін в охороні здоров’я. І мені приємно, що саме цьому скликанню парламенту, не дивлячись на колосальний спротив бенефіціарів старої системи, вдалося ухвалити медичну реформу. (Яриніч виступив автором відповідних законопроектів. – Авт.) І на первинній ланці надання медичної допомоги (сімейний лікар, терапевт, педіатр. – Авт.) пацієнти та лікарі вже можуть побачити перші якісні зрушення.

– Коли пацієнтам і медпрацівникам очікувати такі ж зрушення на другому та трєтьому рівнях надання медичної допомоги, у районних та обласних лікарнях, де картина, на жаль, поки зовсім не райдужна?

– Зміни на цих ланках надання медичної допомоги починають діяти з 2020 року. Ми не могли поставити заклади охорони здоров’я перед фактом, що, скажімо, від завтра вони працюють по цілковито новим правилам. У такому разі ми б отримали повний колапс системи надання медичної допомоги на цих ланках. Натомість, ми надали перехідний період у два роки, щоб заклади охорони здоров’я змогли перейти на нові рейки функціонування. За цей час профільне міністерство повинно виконати колосальну роботу, щоб такий перехід плавно відбувся, а новий механізм фінансування справно запрацював. Однак, на жаль, поки я не бачу, щоб за ці вісім місяців що-небудь було зроблено в даному напрямку.

– Тому Володимир Гройсман не вносить кандидатуру Супрун на затвердження парламенту, оскільки очевидно, що голосів на її підтримку не знайдеться?

– Мотиви прем’єр-міністра України мені мало зрозумілі. Може бути, він ще не мав можливості особисто розібратися в даному питанні. А ті райдужні слайди, які йому презентують на засіданні уряду про те, як все добре, на жаль, не відповідають дійсності. Так, на первинці, можливо, все буде добре. Але що нас очікує в спеціалізованій та високоспеціалізованій медичній допомозі? Чи зможе бюджет покрити в повному обсязі потребу фінансуванні медицини, коли сьогодні на сході війна, а держава з колосальним борговим ярмом?

– Що, на ваш погляд, необхідно зробити, щоб зміни запрацювали й на цих рівнях медичної допомоги?

– Я переконаний, іншого шляху, ніж запроваджувати страхову медицину, ми сьогодні не маємо. У протилежному випадку держава просто не зможе покрити вартість медичних послуг на вторинному та третинному рівнях і пацієнтам доведеться левову частку послуг оплачувати з власної кишені. Сьогодні в парламенті зареєстровано три відповідні законопроекти.    Один з них рекомендований профільним комітетом для прийняття за основу. Однак чомусь керівниц­тво Верховної Ради не поспішає виносити його в сесійну залу. І це не дивлячись на те, що запровадження медичного страхування чітко прописано в коаліційній угоді.

– Поділіться, будь ласка, планами щодо вашої законотворчої роботи на період до кінця цього року.

– Передусім хочеться домогтися прийняття вже зареєстрованих мною законодавчих ініціатив, що стосуються підвищення державної допомоги при народженні та по догляду за дитиною, відновлення соціальних гарантій щодо пільгового харчування, проїзду та оздоровлення дітей, будівництва соціального житла для сімей з дітьми, відновлення програми доступних кредитів для молодих сімей.

Не менш важливим своїм завданням на цей рік вважаю домогтися від уряду проведення перерахунку пенсій військовим пенсіонерам і державним службовцям. Відповідний законопроект мною також зареєстрований та очікує свого розгляду.

Крім того, особливі зусилля я продовжуватиму докладати для затвердження урядом Державної цільової програми радіаційного й соціального захисту населення нашого регіону, з представленням якої я побував майже в кожному міністерському кабінеті. Адже сьогодні ми вже цілком увійшли в бюрократичний процес, який є неминучим у вирішенні даного питання. Знаю це з власного досвіду. Адже ще два роки тому, коли я ініціював перед обласною адміністрацією необхідність розробки відповідної програми, я вже провів десятки зустрічей з очільниками міністерств з проханням надати допомогу в розробці програми та її підтримці на уряді. (Нардеп неод­норазово інформував виборців про проведені зустрічі щодо даного питання з міністром екології та природних ресурсів, міністром енергетики та вугільної промисловості, міністром соціальної політики, міністром економічного розвитку та торгівлі, науковцями Національної академії наук та ін. – Авт.)

За цей час разом з фахівцями ОДА, науковцями, екологами ми розробили концепцію даної програми та направили її на погодження в профільні міністерства й відомства. Вже з вересня я повторно зустрічатимуся з міністром економічного розвитку Кубівим для отримання узагальнюючого висновку та можливості винесення концепції на затвердження уряду. Ось чому щодо даного питання в мене більше позитиву, ніж скепсису. Все те, що лише обговорювали протягом останніх щонайменше 15 років (щодо необхідності розробки цільової екологічної програми для регіону – Авт.), ми взяли й зробили. Залишилось пройти цей бюрократичний механізм.

– Оскільки ви зачепили тему нашого регіону, хотілося б також обговорити інші питання місцевого рівня. Що вдалося втілити з ваших задумів на місцевому рівні та які плани на рік, що залишився до виборів?

– Передусім, хотів би відмітити якісні зміни в медичній інфраструктурі нашого міста. Спільними зусиллями з обласною та міською владою нам вдалося здійснити масштабну реконструкцію обласної дитячої лікарні, операційного корпусу онкодиспансеру, станції переливання крові, відкрити нові перинатальний центр, амбулаторію сімейної медицини, гемодіалізний та інсультний центри, забезпечити їх сучасним новітнім обладнанням. (За даними громадської мережі «Опора», завдяки зусиллям К. Яриніча наш обласний центр є лідером в Україні за кількістю залучення обсягу державної субвенції в розвиток та оснащення закладів охорони здоров’я. – Авт.)

Щодо планів. Звичайно, хотілось би продовжити реалізацію ініційованих мною та популярних серед жителів обласного центру таких медико-соціальних програм, як Програма йодизації та вітамінізації, Мобільна медична консультація (реалізується в співпраці з Українським Центром Томотерапії. – Авт.), програма «Здоровий зір» серед учнів початкових класів нашого міста, а також Програма безоплатного діагностичного обстеження учасників АТО (ОСС) та стоматологічної допомоги їхнім діт­кам, яку ми реалізовуємо силами нашого Центру ресоціалізації «Коловорот» у співпраці з приватними медичними закладами міста.

Серед пріоритетів моєї роботи на цей рік в обласному центрі хотів би також виділити комплексну реконструкцію набережної річки Інгул, розвиток громадського транспорту, забезпечення жителів обласного центру питною водою належної якості, вирішення питання з безпритульними тваринами, докладання зусиль для подальшого капітального ремонту та матеріального оснащення лікувальних й освітніх закладів нашого міста.

– Костянтине Володимировичу, чи було що-небудь, що не вдалося реалізувати на місцевому рівні?

– Так. Відстояти право громади нашого міста на врахування її інтересів при перейменуванні обласного центру.

– Чому, на вашу думку, не вдалося?

– У мене тут є два пояснення. Перше, і найголовніше, мабуть тому, що керівництву профільного комітету та Верховної Ради просто не була цікава думка жителів нашого міста щодо назви Кропивницький. Адже на моє депутатське звернення до на той момент ще Кіровоградської міської ради її депутати прийняли рішення про незгоду з цією назвою, про що було поінформовано як комітет, так і Голову Верховної Ради. На жаль, під час голосування за перейменування народним депутатам не було надано можливості озвучити дане рішення міської ради. Впевнений, у такому випадку ніякого позитивного голосування не було би. Мабуть, саме з цієї причини на голосування не була поставлена моя постанова про об’єднуюче (соборне) найменування міста Кіровоград Кіровоградської області.

– А друге пояснення?

– Мабуть, те, що керівництву вищого законодавчого органу країни не писані закони, які ним приймаються.

– Що мається на увазі?

– У той же день, коли відбулось дане голосування, я зареєстрував постанову Верховної Ради про скасування результатів голосування за перейменування нашого обласного центру. Адже, відповідно до регламенту Верховної Ради, спікер перед голосуванням повинен був надати слово для доповіді автору постанови про перейменування, голові профільного комітету та двом депутатам, які записалися на підтримку постанови, а також двом, які проти. На жаль, ця процедура не була дотримана, а голосування було проведено з порушенням регламенту. На цій підставі мною й було зареєстровано постанову про скасування результатів голосування та офіційним листом поінформовано Голову Верховної Ради. І тепер найголовніше. Відповідно до регламенту, а це закон України, Голова Верховної Ради не має права підписувати проголосований народними депутатами акт до моменту розгляду зареєстрованої постанови про скасування результатів голосування. Але, не дивлячись на пряму вимогу закону, Голова Верховної Ради в той же день голосування бере й підписує перед камерами постанову про перейменування.

– Після того ви оскаржили перейменування у Вищому адміністративному суді?

– Так, все вірно. І надалі вживатиму все від мене залежне, щоб наше місто носило ту назву, яку підтримуватиме більшість його жителів, а не окрема групка депутатів, які надумали собі, що вони можуть вирішувати це питання за них.

– І, наостанок, не можу не запитати вас, чи є вже реагування Президента України на ваше звернення до нього щодо офіційного запровадження в Україні Дня батька?

– Відверто кажучи, останнім часом дане питання все частіше лунає в мою адресу. І мені приємно, що воно викликало такий інтерес у громадськості. Наскільки мені відомо, це питання повинно спочатку пройти опрацювання урядовими відомствами для надання відповідних рекомендацій. У будь-якому випадку триматиму вас і громадськість у курсі справи.

– Щоб ви побажали Україні на її 27-й рік народження?

– Що б моя країна стала процвітаючою, а народ нарешті щасливим. Щоб ми повернули наші окуповані території і над нашою землею більше ніколи не пролітали ворожі кулі. Щоб державна політика здійснювалася в інтересах українців, а не наших іноземних партнерів. Щоб ми були вільними та незалежними в усіх сферах суспільного життя.