Ви повинні це побачити!

13:40
1714
views

З 365 днів на рік близько 40 присвячені тим чи іншим подіям, пов’язаним із захистом природи, негативним впливом людини на навколишнє середовище або себе самого. Тільки в квітні їх вісім!

У нас багато говорять про необхідність збереження природи, але який від цього результат? Пройдіться у Кропивницькому по набережній в районі Ковалівки – маса негативних емоцій вам забезпечена. Ековідповідальні громадяни періодично прибирають завали скла та пластика, але ті знову з’являються мало не наступного дня. Чому так відбувається та як це змінити? Рецепт простий – розповідати про красу того шматочка землі, на якому живемо, і показувати її якомога більшій кількості людей, і так, щоб закохати в нього.

Так закохався в Кіровоградщину свого часу еколог, педагог і колекціонер Ігор Бабанський, який ще в середині минулого століття відкрив 49 її унікальних місць. Нині в області налічується понад 160 ландшафт­них або ботанічних заказників, заповідних урочищ, геологічних та гідрологічних пам’яток природи. Це притому, що орні землі складають у степовій зоні області понад 76% (!) її території.

Які у цих місць назви! «Шумок», «Булгаковская балка», «Острів лисячий», «Мертвоводдя», «Червоні скелі», «Бочки». Є «Антоновичські горби», «Польський ліс», «Розлитий камінь», «Суховершок», «Барвінкова та тюльпанови гори»… Скільки з ними пов’язано історій, що йдуть углиб століть!

Їх натхненно та з захватом розповідає та показує дітям і дорослим еколог, біолог та геолог Ніна Бабанська. Понад 35 років вона продовжує справу, розпочату батьком. Разом із нею майже два десятиліття пошуковою та науковою роботою займались члени обласного дитячо-юнацького екологічного клубу «Ексампей». А у 2018-му естафету перейняв «Ексампей-Еко» – клуб геологів, археологів, істориків та краєзнавців, що досліджують рідний край.

«Ексампейці» детально вивчили десяток заповідних територій регіонального та всеукраїнського значення. Представляли їх на «Зоряному шляху» – крутій всеукраїнській конференції-конкурсі науково-дослідних робіт школярів. Вона проходила в Національному центрі аерокосмічної освіти молоді імені Олександра Макарова. З Дніпра юні дослідники привезли 20 переможних дипломів! Будуть ці діти знищувати природу навколо себе? Відповідь очевидна.

Але повернемося до заповідних територій. Сім з них увійшли в книгу «Золоті стежини Кіровоградщини». Вона є в нашій книгозбірні. Як і книга «Крилаті скарби Кіровоградщини», присвячена червонокнижним хижим птахам області. Перші сторінки видання були написані Ігорем Бабанським 60 років тому. Ми так старанно знищуємо природу навколо себе, що навіть не віриться: поруч з нами ще живуть могильник, орлан-білохвіст, змієїд, польовий та степовий луні, орел-карлик та сапсан.

На туристичних сайтах усього світу часто для залучення уваги заголовки формулюють приблизно так: «Десять місць, які обов’язково потрібно відвідати» або «Тут потрібно побувати хоча б раз у житті». Без удаваної скромності давайте визнаємо – у нашій області теж є місця, візит в які запам’ятається на все життя. «Слони», Монастирище, Лозоватка, «Розлитий камінь», Чорне озеро, Сакральний центр Скіфії та Загублений світ. Екологічними тропами по цим унікальним місцям варто пройти.

Ті ж «Слони» – 5-метрова гранітна, з вкрапленнями кварцу скеля. Два мільярда років вітер обробляв граніт, і тепер величні слони вічно п’ють із Сугоклії, а маленькі слоненята бавляться у воді.

Навколо – реліктовий степ, що не знав ані мотиги, ані плуга, ані трактора. Ось і село, розташоване поруч, колись носило ім’я Пустопілля. Які трави тут! Рідкісні та червонокнижні калерія гребінчаста, волошка рейнська, гвоздика бузька, сон чорніючий, ковила Лессінга, белевалія сарматська, вовчуг польовий, цибулька гадюча занедбана, півники карликові… Ніжне різнотрав’я, пригріте сонячним промінням, наповнює повітря своїм ароматом – надихатися неможливо!

Жити на Кіровоградщині й не побувати у Монастирищі – злочин. Дослідники кажуть, що це аномальна зона. Сакральне місце. Язичницьке капище. «Ексампейці» знайшли на одному з мегалітів карту зоряного неба – наскельний малюнок, який вважають дзеркальним відображенням Альдебарану, Капели, Бетельгейзе, Рігелю, двох Сіріусів та Адару. Інші брили могли слугувати візирами, що дозволяють фіксувати точки сходу й заходу зірки в дні сонце­стоянь. Краєзнавці вважають, це місце – стародавня обсерваторія. З’ясувати, так це чи ні, – завдання для геологів, археологів та істориків. Але те, що там себе відчуваєш по-особливому, – факт.

Ще одне загадкове місце – урочище «Чорний ліс» з унікальним озером-болотом. Про нього згадував ще Геродот у V столітті до нашої ери. Зараз існують чотири версії виникнення Бовтиської западини, на кромці якої знаходиться озеро. За однією з них, западина – результат падіння метеориту. Геофізичне дослідження виявило, що в западині відзначається мінімум сили тяжіння. А вертикальна кімберлітова трубка, що вибухнула під час зіткнення метеорита з Землею, заповнилася водою й перетворилася в озеро. Це найбільш аномальне місце в нашому регіоні. Вода в озері насичена іонами важких металів, у тому числі срібла та золота. Її температура – 12-13 градусів – не змінюється упродовж року. Населяють озеро лише сірий земляний карась та дрейфуючі острови-спліни. Дивовижно, але й досі ніхто не виміряв глибину водойми. Рослини, що навесні перетворюють озерні береги в казкову країну, рости тут просто не повинні – не той клімат. Ми ж не Полісся, не Кавказ чи Тибет, але ось вони – папороть, лишайники, сфагнові мохи, бересклет низький, грушанка круглолиста, в’язель вишуканий, аконіт шерстистовусий, живокіст Бессера… Так бути не повинно, але ж є!

Люди в цьому місці відчувають якусь таємничу силу, тому й легенд та оповідей про ці місця безліч: про затоплені скарби турецького хана Керім-Гирея, золото отамана Григор’єва та таємничу загибель за радянських часів підлітків, які зайнялися чорною магією…

Вже зовсім скоро – травневі свята й перша чудова нагода відправитися в подорож по золотим стежинам і заповідним куточкам нашого краю. Повірте, ви в них закохаєтесь раз і на все життя. А щоб дізнатися про них більше, завітайте до нашої книгозбірні – тільки в її фондах, а не у Google ви знайдете вичерпну інформацію про справжні чудеса Кіровоградщини.

Лариса Семенова, соціокультурний відділ ОУНБ імені Д. Чижевського.