«Рік колосальних випробувань і складних рішень»

Постійні читачі «України-Центр» знають про нашу традицію публікувати новорічне інтерв’ю з керівником обласної влади. Але війна змінила в нашому житті і більш значущі речі. Тому ми домовились з начальником Кіровоградської військової адміністрації Андрієм Райковичем зустрітись тоді, коли в нього є час і можливість для розмови, і не відкладати публікацію на потім.

– Андрію Павловичу, економісти та політики в один голос стверджують, що 24-й рік для України буде ще складнішим за 23-й. При цьому давати якісь обґрунтовані прогнози ніхто не ризикує. Втім, одне вже зрозуміло й сьогодні: усі ресурси країни будуть спрямовані на підтримку ЗСУ. Як за таких умов виживатиме область? Як формуватиметься обласний бюджет?

– Згадайте, що й усі попередні довоєнні бюджети були напруженими, складними, і завжди були дискусії, пріоритети і акценти. Про бюджет наступного, третього року війни, довго говорити не доводиться: максимальний ресурс країна спрямує на підтримку Збройних сил. Це навіть не обговорюється. До державного бюджету із жовтня поточного року спрямовано й ресурс ПДФО військових. Субвенцій з дорожнього фонду також не буде. Тобто обласний і місцеві бюджети мають, як ніколи раніше, грамотно, ощадливо і ефективно господарювати. Це той випадок, коли потрібні не популістські гучні слова, а суворі дії. Обласний бюджет забезпечує захищені видатки: зарплати, електроенергія, соціальний захист. Ми не зменшуємо фінансовий ресурс на ці потреби. Але майже 2 роки великої війни чітко вказують, де нам необхідно прискоритись. Підтримка, лікування, реабілітація як військових, так і цивільних, постраждалих від наслідків війни.

Тому розвиток надкластерних і кластерних медзакладів не зупинимо. Найперше – обласна лікарня. Ми чекаємо на МРТ, необхідно технологічно підсилювати всю кафедру хірургії і реабілітації. Ви вже знаєте, що на базі цієї лікарні відомий кардіохірург, професор Тодуров провів першу пересадку серця. Це – знакова подія не лише в медичній царині Кіровоградщини. В онкоцентрі необхідно завершити епопею зі встановленням джерела іонізуючого випромінення.

– Не менш важливий напрямок – це захист і стійкість стратегічних об’єктів критичної інфраструктури. Я не можу в подробицях розповідати про енергетику. Але повірте – це наша відповідальність і колосальний обсяг роботи.

Стосовно комунальних об’єктів, то обласне КП «Дніпро – Кіровоград», навіть за умови усіх аргументованих претензій до їхнього стану, до менеджменту, нам необхідно втримати і забезпечити його захист, а також технологічно підсилити стабільне енергопостачання.

Характеризуючи основні параметри бюджету – 2024, необхідно не забувати про два етапи підвищення мінімальної зарплати, а це також збільшення ресурсу на оплату праці.

Ми не знімаємо з порядку денного будівництво і ремонт укриттів, особливо в освітніх закладах.

Ворог терзатиме ракетними й дроновими атаками. До цього не звикати, але захист має стати нормою. Тому й обласний центр, а там заплановано не менше 25 об’єктів укриття, інші міста, райцентри, школи в громадах цю позицію мають виконати.

У нас і в Кропивницькому, і в Світловодську, і в Олександрії, у Знам’янці є передпроєктні документи, є виділена земля під будівництво великих, середніх містечок, з усією інфраструктурою для переселенців. Це багатогранна проблема: житло, робота, навчання, діти, інфраструктура… По суті, мають з’явитися нові комплексні житлові райони.  Найперше у Кропивницькому.

Щоб розмістити 20-тисячний житловий масив, треба дороги, комунікації, вода, відведення, колектори. Уявляєте цей комплекс роботи? Тому не просто так будують вулицю Героїв України, ремонтують вулицю Тамма. Запланували в тому районі ремонт великого укриття.

Зона перспективного містобудування має бути підготовленою. Про це найперше вказують інвестори.

Я вже говорив про стратегію створення сучасної реабілітації. Особливо для військових. Вони повертаються з фронту й потребують не просто лікування. Кропивницький своїм коштом продовжить реконструкцію лікарні на Салганних пісках під шпиталь за стандартами Міноборони, ЛШМД має також завершити блок на 9 операційних. Але фахівці вимагають сучасної бази реабілітації. Особливо для тих, у кого тяжкі поранення хребта, кінцівок. А в нас басейна елементарного комунального немає! Стоїть паркан, а за ним на 85% готовий об’єкт у ДЮСШ. До війни не встигли…

Тому допомога ЗСУ, захист стратегічних об’єктів, соціальний і ветеранський кейси, підтримка всіх пільговиків, родин загиблих, одне слово – стійкість території – це і є базові параметри і пріоритетні статті обласного бюджету і бюджетів громад.

– Війна сама по собі – надзвичайна ситуація. Чи буде в 24 році сформований фонд для надзвичайних ситуацій, які можливі зараз будь-коли?

– Резервні фонди й у довоєнний час формувалися. А у воєнній час – в обов’язковому порядку. Понад 22 місяці війни нас цьому вже навчили. Кіровоградщина пережила вже понад 120 ракетних і дронових ударів… Є доведений норматив формування резервного фонду. І кожна влада повинна закласти певний резерв. На відновлення критичної інфраструктури, якщо є враження у населених пунктах після ракетних чи дронових ударів. Ми ж всі під Богом ходимо, і всі залежні від того, як змінюватиметься театр воєнних дій. Тому повинні резервувати певний фінансовий ресурс для відновлення стійкості будь-якого населеного пункту чи об’єкту.

– Однією з обов’язкових умов збереження України як держави у війні з Росією є єдність нації. Причому йдеться не лише про єдність на рівні центральної влади та народу, а й на регіональному рівні. Два голови на одну обласну раду, конфлікт у театрі корифеїв, постійна гризня у соціальних мережах, проплачена чорнуха… Таке враження, що для деяких наших земляків чи війни взагалі немає, чи вони воюють не з росією, а з власною владою. Ми з вами не раз розмовляли про демократію, про децентралізацію, а я думаю, що на час війни повинні бути якісь червоні лінії…

– У мене не так багато часу на обговорення таких питань, але якщо вже ви запитали… Знаєте, про червоні лінії можна дискутувати, коли горе не у твоєму домі, коли за щось б’ються політики в межах трибуни чи телеекрану. А коли ворог сидить у твоїй хаті, на твоїй землі й гинуть кращі, то про які лінії?! Лінію оборони треба зараз зробити, щоб солдата захистити й не пустити агресора далі.

Війна дуже багато змінила у нашому житті. Відтінків стало менше. На фронті з цим трохи легше, бо перед тобою ворог, а поруч і за спиною – свої.

А тут інколи в голові не вкладається, замість того, щоб гуртом без гризні та підлості зробити щось позитивне, бруд, брехня, ницість… Будь-які помилки й недоліки можна усунути, виправити, але без хейту й гарцювання.

МакДональдс – погано, сквер у Кропивницькому – погано, дороги – неприбрані. Але лопату в руки, щоб розчистити біля двору чи навколо своєї машини, ніхто в руки не бере, а робоча сила, молодь, і не тільки у комунальників, пішли на фронт, в окопи! Вони ж легально працюють, податки платять. Їх легше мобілізувати. Це стосується не лише комунальних служб. Я не проти публічності. Замовчувати ганьбу не треба, але є межі й розумні рішення, як діяти задля блага громади, а не навпаки.

Нам мало крові, втрат від ворожих ракет і куль, нам треба розтерзати одне одного між своїми?! У нас дуже багато гетьманів на квадратний метр. Усім, у кого свербить, треба більше думати не про себе, не про крісла й преференції, а про тих, хто вигризає для нас можливість бути живими. І все. На цьому крапка!

– Не хотілося б закінчувати нашу розмову на негативі. Згадайте, хто і що потішило вас цієї важкої осені?

– Осінь?.. Насправді й зима, взагалі наступний рік буде часом колосальних випробувань і складних рішень. Напевне, всього про дві речі можна сказати, що потішили. Я втішений, що подарував місту храм у цьому році – храм Успіння Пресвятої Богородиці. Це сімейне рішення, для мене воно дуже важливе.

А друге – це більше емоційне. Коли їду на передову, стараюсь прихопити побільше смакоти хлопцям, щоб ситніше. І для облаштування щось необхідне, розумієте, про що. А вони все відкладають і беруть в руки дитячі малюнки й листи. І сльози тут. У мужиків. От за кого й за що вони воюють.