Олімпіада-2024: фінальний акорд

У  цьому матеріалі, який завершує мою розповідь про Олімпійські ігри в Парижі, на яких пощастило працювати, я намагатимуся передати власні враження та спостереження, розповісти про цікаві зустрічі та факти.

Тенісна Мекка

Першим видом спорту, який побачив на Олімпіаді, став теніс. Коли наприкінці травня та на початку червня дивився цьогорічний «Ролан Гаррос», я й уявити ще тоді не міг, що за місяць потраплю у легендарний тенісний центр і подивлюся багато матчів.

Нагадаю, четверо українок були заявлені на олімпійський тенісний турнір. Але Ангеліна Калініна через хворобу знялася зі змагань. До речі, після дощового відкриття на річці Сена багато атлетів захворіли. У збірній України, окрім Калініної, занедужали майже всі плавці. На щастя, трійка наших дівчат – Еліна Світоліна, Марта Костюк та Даяна Ястремська – на старт вийшли.

Ще перед початком турніру на пресконференції Еліна Світоліна повідомила цікаву деталь. Виявляється, що покриття кортів на олімпійських змаганнях відрізняється від того грунта, де грається турнір серії Великого Шолому – «Ролан Гаррос».  Грають тут протягом тижня, як на звичних змаганнях АТР та WTA, і за правилами чоловіки виявляють сильніших не в п’яти, а в трьох партіях. Оскільки наші  тенісистки пройшли по турнірній сітці доволі далеко, то ми майже  щодня приїздили їх підтримувати.

Взагалі «Ролан Гаррос» був названий на честь видатного авіатора та спортсмена, який загинув у 1918 році.  А головний корт був побудований  ще в далекому 1928-му році. До 2001-го року арена, де граються вирішальні матчі, називалася просто центральним кортом. Але потім його перейменували на честь президента Французької федерації тенісу Філіппа Шатріє, який багато зробив для включення тенісу до програми літніх Олімпійських ігор. Після масштабної перебудови 2019 року цей стадіон вміщує 15225 глядачів і має розсувний дах і прожектори. Чотири основні трибуни названі прізвищами чотирьох тенісних мушкетерів: Бруньйон, Боротра, Коше та Лакост на честь їхніх перемог в Кубку Девіса. Крім того, трофей, який вручають щороку переможцю одиночного чоловічого розряду,чс називається Кубком мушкетерів.

Коли спостерігали матчі лідерів світового тенісу, то дах через дощ закривали. Саме на цьому корті уже в перший день олімпійського турніру грали лідери посіву серб  Новак Джокович та полька Іга Свьонтек. І вже в перший день пощастило наживо побачити гру найтитулованішого тенісиста в історії та першої ракетки світу у жінок.

І саме на корті Філіппа Шатріє провела свій неймовірний чвертьфінал проти хорватки Дони Векич українка Марта Костюк. Це був заключний поєдинок ігрового дня, і виявляли сильнішу спортсменку під освітленням аж до першої ночі. І як же ми з колегами та колежанками, зробивши  спурт з Марсового поля з борцівських сутичок на «Ролан Гаррос», підтримували Марту, як намагалися підбадьорити і докричатися до української претендентки на медаль! Адже на 15-тисячній арені твій голос майже не чутно.

Але за рахунку 3:2 в другому сеті (першу партію Марта програла – 4:6) під час подачі українки на трибунах здійснився шалений галас. А це для тенісних матчів на центральних кортах, м’яко кажучи, незвично. Як з’ясувалося, у цей момент французький плавець Леон Маршан здобув своє золото. Арбітр на час зупинив гру і попросив глядачів вгамувати свої емоції. Ця пауза не вплинула на Костюк, і вона виграла другий сет – 6:2. У цей час суперниця українки взяла медичний тайм-аут і пішла до роздягальні. На корті залунала музика, і Марта влаштувала імпровізований танець. Ось як вона прокоментувала цей момент після матчу українським спортивним журналістам: «Я сиділа на переході, коли виграла другий сет, дивилася на всіх цих людей, зрозуміла, що знаходжуся посеред свята всього світу, у цій спортивної єдності. Що це дійсно свято, раз на чотири роки, буває досить рідко. І я пишаюся, що є частиною цього свята, що можу представляти свою країну. А потім була весела музика — розумію, що живу один раз, і проживала цей момент».

Марту наша колега Олена Павлова тут прозвала Міс три сети. Костюк щоразу влаштовувала трьохсетові трилери, але Векич не дотисла. Це був справжній жіночий теніс з нервами, емоціями, програними подачами, камбеками, але більше пощастило хорватці – 7:6. До речі, Дона дійшла до фіналу, де поступилася переможниці Іги Свьонтек – сенсаційній китаянці Чжен Ціньвень.

А в перший день турніру на другому головному корті, який носить ім’я видатної  французької тенісистки,  володарки п’яти титулів чемпіонки Франції та шести — чемпіонки Вімблдону, дворазової олімпійської чемпіонки Сюзан Ленглен, почав свій шлях до срібла Карлос Алькарас. Так що головну молоду зірку сучасного тенісу також вдалося побачити. А ще мав можливість спостерігати за грою одного з найкращих гравців у тенісній історії – Рафаеля Надаля. Рафа через низький посів уже в другому колі зустрівся із Джоковичем, який зараз перебуває в значно кращих кондиціях. Так що епічної битви, які були між сербом та іспанцем у минулому, ми не побачили. Хоча часом Рафаель виблискував неймовірними діями й продемонстрував, що перед нами колишня перша ракетка світу та олімпійський чемпіон Пекіна в одиночному та Ріо в парному розряді.

Мабуть, сподівався Рафа на ще одне золото у парі з Алькарасом. І три кола вони подолали, та до півфіналу не дісталися. Але ж яке задоволення отримували титулований ветеран і юна зірка від гри разом, як вони емоційно переживали кожен епізод, як були заряджені на кожен розіграш! Але парна гра трохи інша. Тут потрібно цілковите порозуміння між партнерами. І тут відчувалося, що навіть таким мега-гравцям потрібно більше часу, щоб відчути один одного.  І саме цієї зіграності, мені здається, Надалю з Алькарасом не вистачило. І в чвертьфіналі іспанський дует поступився майбутнім срібним призерам Олімпіади, американцям Остіну Крайчеку та Раживу Раму, які більше спеціалізуються саме на парному тенісі. А золото здобули також знані парники, австралійці Метью Ебден та Джон Пірс. А ще саме в парі із Даніелем Евансом зіграв на своєму останньому в кар’єрі турнірі дворазовий олімпійський чемпіон в одиночці британець Енді Маррей. Як же хотілося, щоб Енді поставив ефектну медальну крапку саме в Парижі! І вони творили неймовірне, поступаючись на вирішальному тайбреку третього сету 3:9 (гра йде до 10 очок) британська пара переграла японців – 11:9, а потім із таким же рахунком здолали бельгійців. Але проти досвідчених американців Фріца та Пола не встояли. І Енді Маррей, єдиний в історії дворазовий олімпійський чемпіон у одиночному розряді, дворазовий переможець Вімблдону, чемпіон US Open,  зі сльозами на очах залишав корти в Парижі, де було зіграно стільки незабутніх матчів.

Я написав «корти» тому, що на «Ролан Гаррос» є ще третій основний корт – Сімони Матьє на 5 тисяч глядачів. Його будівництво було завершено в березні 2019-го на території Отейського оранжерейного саду. Сімону Матьє, переможницю чемпіонатів Франції 1938 та 1939 років, пам’ятають також як очільницю Руху опору. Корт збудовано на глибині чотирьох метрів нижче рівня землі, з усіх чотирьох сторін його оточують теплиці. Саме тут проводила свій поєдинок третього кола проти Барбари Крейчикової Еліна Світоліна.  Скажу чесно, що на поєдинки Еліни довелося помандрувати всім цим великим комплексом  площею 13,5 га. Її матчі ставили в різних кутках комплексу. А він має усього 20 кортів, серед яких три стадіони великої місткості, Les Jardins de Roland Garros, великий ресторан та бар, Le Village,  прес- та VIP-зону, національний тренувальний центр та музей історії тенісу. Мені вдалося зробити фото біля барельєфу Сюзан Ленглен та сфотографувати пам’ятники легендарним тенісним мушкетерам. Ще там багато різних фастфудів, де можна перекусити та вгамувати спрагу. Хоча за фірмовий олімпійський стаканчик з Кокаколою на всіх аренах  потрібно було доплачувати 3 євро. Це вже потім я дізнався, що їх можна було обмінювати назад на гроші в головному пресцентрі. Але часу на це вже не було. Тож три стаканчики попрямували зі мною до Кропивницького.

А на маленьких кортах, де не дуже багато глядацьких місць, наші дівчата грали матчі перших раундів. Там можна в паузах активно підтримувати своїх співвітчизниць. І саме на одному з таких кортів на матчі Даяни Ястремської проти бразильянки Пігоссі я навіть потрапив до телетрансляції, яку проводило, задається, «Суспільне». Ну і, звісно, із Кропивницького відразу полетіли повідомлення в месенджерах із фото та скринами кадрів.

На поєдинку Даяни з колумбійкою Осоріо я не був, і українка поступилася.  Еліні Світоліній та Марті Костюк на маленьких кортах, незважаючи на спеку, більше щастило. А ось на великих кортах українки грали вже не так успішно.

Про чвертьфінал Марти, яка була в кроці від боротьби за нагороди, я вже розповів. А Еліна поступилася в третьому колі дворазовій переможниці турнірів Великого Шолому Барбарі Крейчиковій. І начебто нічого особливого в грі чешки немає, але у вирішальні моменти вона діє надійно й дожимає суперниць. Хоча, схоже, трьохсетове протистояння з Еліною відняло в Барбари багато сил, адже в чвертьфіналі Крейчикова доволі легко поступилася словачці Анні Кароліні Шмідловій.

Після матчу Світоліної та Крейчикової з моїми друзями Леонідом Веселковим та Любомиром Луканюком стався цікавий епізод. Вони очікували на Еліну в мікстзоні, яка знаходилася поруч із VIP-зоною. І тут з’явився Зінедін Зідан, який фотографувався з якоюсь жінкою. Допоки хлопці зрозуміли, що це дійсно легендарний Зізу, з’явилася Світоліна.  Єдине, що встиг Льоня, – це сказати великому футболісту та тренеру «бонжур» і потиснути йому руку. Ну й колеги пішли спілкуватися з нашою тенісисткою, не встигнувши зробити фото на пам’ять.

А ось я встиг зробити фото з легендарним біатлоністом Мартеном Фуркадом на змаганнях з веслувального слалому й не менш легендарним рекордсменом світу зі стрибків у висоту Хавьєром Сотомайором. З Фуркадом поговорити не вдалося – ми поспішали на наступні змагання. А ось Сотомайор похвалив Ярославу Магучіх та виказав підтримку Україні.

Завершуючи тенісну тему, скажу, що мені пощастило побачити легендарний фінал. Для цього потрібно було замовляти спеціальну додаткову перепустку. І завдяки прес-аташе збірної України Максиму Чеберяці я цю перепустку на фінал між Джоковічем і Алькарасом отримав. Атмосфера на поєдинку була просто фантастичною. Я переконався, що французи дуже люблять теніс і цінують справжню майстерність.

Алькарас програв тому, що припускався більше невимушених помилок. Хоча часом демонстрував яскравий і думаючий теніс. Новак просто майстер по вмінню тримати м’яч в грі, він його повертає й чекає. Ноле не дозволив іспанцю зробити жодного брейку й впевнено взяв два тайбрейки. І на очах гравця, який виграв усе, що тільки можна, який є найтитулованішим гравцем з усіх у світі, з’явилися сльози радості. Ось вона – ціна олімпійського золота, якого досі не було в колекції Джоковича.

І факти наостанок

Прогнозисти прорахувалися

33-ті Олімпійські ігри в Парижі завершилися. Близько 10,5 тисяч спортсменів змагалися у французькій столиці протягом двох тижнів у 32 видах спорту за медалі. Вперше в історії Олімпіади кількість жінок-учасниць була рівною кількості чоловіків. Найуспішнішою командою стали США, які здобули 40 золотих, 44 срібних і 42 бронзових медалі. Але цього разу американці виграли медальний залік в останній день в останньому виді. І в збірної Китаю (40, 27, 24) вони виграли лише за рахунок більшої кількості срібних нагород. А по золоту – абсолютна рівність. Хоча перед Олімпіадою спортивні аналітики прогнозували збірній США 39 золотих нагород, а китайцям 34.

Здивували також і японці, які з 20 золотими, 12 срібними та 13 бронзовими медалями посіли трете місце. А прогнозисти ставили японців лише на шосте місце, віддавши їм 13 золотих, 13  срібних, 21 бронзову нагороду. Велика Британія, якій віддавали третє місце (17, 20, 26), взагалі провалилася, виборовши 14 золотих, 22 срібні й 29 бронзових медалей. Австралія стала четвертою (18, 19, 16), а Франція п’ятою – 16, 26, 22. Хоча експерти давали французам четверте місце (27, 21, 12), а австралійцям п’яте – 15, 23, 16.

Україна посіла 22 місце з 12 медалями: три золотих, п’ять срібних і чотири бронзових. А всього медалі здобули представники 91 Національного олімпійського комітету.

Неймовірні вболівальники

Неймовірна публіка перетворювала майже кожне олімпійське змагання на справжнє свято, особливо коли виступали французькі спортсмени. Під час запливів зірки французького плавання Леона Маршана 17 тисяч глядачів на арені La Défense підтримували його так гучно, що це нагадувало гул футбольного стадіону, коли забивають гол. А під час змагань на довгі дистанції, таких, як велогонки, уболівальники вишикувались уздовж всієї дистанції, у захваті підтримуючи спортсменів.

Головні зірки Олімпіади

Леон Маршан – 22-річний французький плавець здобув чотири золоті медалі в індивідуальних змаганнях і бронзу в естафеті, ставши найуспішнішим спортсменом цих Ігор.

Сімона Байлз на Олімпіаді 2021 року в Токіо мала труднощі через психічні проблеми і більше півтора року не виступала. Американська  гімнастка повернулася на Олімпіаду, де завоювала три золоті медалі, зокрема в багатоборстві, та одну срібну. Байлз стала найуспішнішою гімнасткою всіх часів, здобувши 30 медалей на чемпіонатах світу і 11 на Олімпійських іграх.

Схожого успіху, але в плаванні, досягла Кеті Ледекі.  27-річна плавчиня зі США, чиєю коронною дисципліною вважають вільний стиль, здобула в Парижі свої восьму і дев’яту золоті медалі Олімпіад, а також дві срібні.

Леброн Джеймс – перший  баскетболіст, який вигравав золоту олімпійську медаль у 3-х різних десятиліттях. Та й взагалі баскетбольний турнір став прикрасою цієї Олімпіади, побивши всі рекорди по вболівальницькому інтересу та рейтингам телетрансляцій. І вже з’явилося відчуття, що американцям потрібно збирати найзірковіший склад для олімпійської перемоги.

Легкоатлетка із Сент-Люсії Жюльєн Альфред виграла жіночу стометрівку на Олімпіаді, обігнавши американку Річардсон. Це перша олімпійська медаль в історії для острівної держави у Карибському морі з населенням 180 тисяч людей. Вона розташована на північ від Південної Америки. Сусіди – Мартініка та Сент-Вінсент і Гренадини. Площа Сент-Люсії – 617 квадратних кілометрів.

Ремко Евенепул. Бельгієць – перший в історії велогонщик, який виграв на одних Іграх гонку з роздільним стартом та групову гонку.

Кубинський борець Міхайн Лопес став першою людиною у світі, якій вдалося здобути п’ять золотих медалей у особистих турнірах з боротьби на п’яти літніх Олімпійських іграх поспіль. У фіналі змагань Олімпіади-2024 з греко-римської боротьби у категорії до 130 кг 41-річний уродженець Пінар-дель-Ріо переміг чилійця Ясмані Акоста з рахунком 6:0. До цього кубинець вигравав золото у Пекіні-2008, Лондоні-2012, Ріо-2016 та Токіо-2020.

Протягом Олімпійських ігор-2024 у Парижі було встановлено 21 світовий рекорд. Це сталося за підсумками змагань у дев’яти видах спорту, зокрема у стрільбі з лука, легкій атлетиці, велотреку, стрільбі, скелелазінні та плаванні, веслуванні на байдарках і каное, сучасному п’ятиборстві та важкій атлетиці. Деякі рекорди було побито декілька разів.

Найбільше світових рекордів було встановлено у плаванні. Спортсмени перевершували найкращий час у цьому виді спорту чотири рази. Найбільше ж рекордів на Олімпіаді-2024 здобули американці — на їх рахунку сім нових найкращих досягнень.

При цьому найчастіше оновлювали світові рекорди у велотреку. Загалом на Іграх у Парижі це зробили 12 разів.

Порівняно з Токіо-2020, світових рекордів на змаганнях у Парижі було менше. Так, у Японії було встановлено 24 світових рекорди.

Найбільш вражаючий світовий рекорд на Іграх встановив шведський стрибун з жердиною Арман Дуплантіс, який захистив свій титул з Токіо, подолавши висоту 6,25 метра, що на 30 сантиметрів більше, ніж у срібного призера цьогорічних Ігор Сема Кендрікса зі США.

Редакція «УЦ» висловлює особливу подяку Сергію Максимову та Руслану Згривцю, а також дякує Олексію Олійнику, Олександру Дануці, Тіграну Хачатряну, Олександру Головку, Віктору Тюпі, Олександру Дубовому, Тетяні Лугинець, завдяки яким наш кореспондент мав можливість працювати в олімпійському Парижі.