Відзнака військових – лікарю

Днями генеральний директор кропивницької Лікарні Святого Луки Григорій Урсол отримав відзнаку Міністерства оборони України – «Хрест пошани». Ним нагороджуються військовослужбовці та працівники Збройних сил України, а також інші особи за значний особистий внесок у справу розбудови, розвитку та забезпечення життєдіяльності Збройних сил України, досягнення високих показників у військовій, науковій, освітянській та інших сферах діяльності, бездоганну сумлінну службу (працю) та видатні заслуги перед Збройними силами України.

Ми поспілкувались з Григорієм Миколайовичем.

– Це було для мене неочікувано. Приїхав заступник міністра Юрій Джигир. Я вважаю, що це заслуга всього мого колектива – кожного лікаря, кожної медичної сестри, кожного працівника, адже я – звичайний лікар, кардіоторакальний хірург. Незважаючи на те, що в посвідченні написане моє прізвище, я впевнений, що це нагорода для всього нашого колективу. Ми працюємо на Перемогу, на майбутнє, віримо в те, що все буде добре. Цікаво, що ми й не знали про це нагородження, нікуди не звертались. Тобто хтось незалежно оцінює працю кожного, – сказав Григорій Миколайович.

– Наскільки я пам’ятаю, це не перша, і навіть не друга ваша нагорода?

– Я відношусь до нагород дуже скептично. Навіть не скажу, що і скільки їх є. Для мене найвища нагорода – те, що я працюю лікарем. Мій тато мені казав: «Де б ти не був, як би там не було, але ти завжди маєш працювати лікарем». І я все своє життя виконую татов наказ. Це для мене найважливіше.

– Якщо про роботу – як ваше нове приміщення? Чи вже на повну працює?

– Сьогодні 926-й день війни і 1426-й день будівництва. Ми почали це не тільки до війни, але ще до ковіда. Та усі ці події нам притормозили роботу. Основну частину будівництва ми завершили, але є ще недоробки, над якими працюємо. Але, повторюсь, основні роботи завершені.

– Чи є якісь напрямки, яких ще немає у вашій лікарні? Щось заплановано нового?

– У нас ліцензовано 94 спеціальності, тобто майже немає нічого іншого. Ось дитинка коли народжується, вона поступово розвивається, вчиться балакати, ходити… Так само і ми – народились, тепер вдосконалюємось, розвиваємось.

– Чи закупили якесь нове обладнання?

– Розумієте, ми ж досі в «рабстві»: до 29-го року ми маємо віддавати банку гроші за кредит на будівництво. Інфляція їх з’їла, а ми планували закупити нове обладнання. Але за цей час ми все ж таки поставили ще один сучасний комп’ютерний томограф, щоб люди не стояли в чергах, прийшли й зробили. І завершуємо установку також сучасного магнітно-резонансного томографа. Тобто тепер їх по два, і я сподіваюсь, що черг у нас не буде.