Володимир Зеленський знову замінює прем’єр-міністра. Тепер і заживемо! Або ні.
Чесно відпрацювавши рік, Юлія Свириденко з вдячністю і полегшенням залишає посаду голови Кабміну. Пам’ятаєте, хто був до неї? Перехідний прем’єр Гройсман, прем’єр-жилет Гончарук та вічний Шмигаль. Ось на зміну цим трьом суворим чоловікам прийшла стюардеса Юля – перша за президентства Зеленського жінка-прем’єр-міністр.
Ну, те, що її звати саме Юлія, нікого не здивувало – в Україні інакше й бути не могло. Не Тимошенко, так Свириденко. І прізвисько «стюардеса», як на мене, зовсім не образливе – радше приємне. Просто у нас такі стюардеси – красиві, милі й в гарних окулярах.
Чим запам’ятається четвертий прем’єр каденції Зеленського? Головний підсумок – відпрацювала нормально. Тим, хто ще сумнівався, довела: жінка може керувати Україною нітрохи не гірше за чоловіків.
Оскільки Свириденко прийшла з посади міністра економіки, її прем’єрство запам’яталося кількома ключовими процесами саме в цій сфері. Одним із найгучніших рішень стало об’єднання Міністерства економіки, Міністерства охорони навколишнього середовища та Міністерства аграрної політики в єдиний мегаблок. Це викликало бурхливі дискусії серед аграріїв та екоактивістів, однак дозволило суворо централізувати управління ресурсами в умовах затяжної управлінської кризи.
За її каденції державні закупівлі (особливо у сферах оборонно-промислового комплексу та відновлення інфраструктури) було переорієнтовано на українських виробників. Резонанс викликали пильні перевірки імпортерів та введення мит на товари, аналоги яких почали масово виробляти всередині країни. Саме на рік прем’єрства Свириденко припав початок практичного освоєння заморожених російських активів, переданих союзниками.
Завдяки тому, що Свириденко професійно володіє китайською та японською мовами, її уряд зумів залучити безпрецедентні інвестиції з Японії та Південної Кореї для технологічного сектору України (включно з виробництвом напівпровідників).
З позитивного, вважаю, цілком можна додати те, що Юля добре грає на фортепіано – це, безсумнівно, додало їй симпатій.
В Україні за традицією прем’єр-міністр стає «хлопчиком для биття». Дівчина-прем’єр не уникла цієї долі.
Свириденко, яка прийшла в Кабмін безпосередньо з Офісу Президента (де була заступницею Андрія Єрмака), регулярно критикували за відсутність політичної самостійності. Її уряд називали «продовженням ОП», закидаючи їй те, що важливі економічні рішення ухвалювалися на Банковій, а Кабмін лише штампував їх, уникаючи відкритих дискусій у Верховній Раді.
Запуск системи «е-Бронь» та її впровадження викликали шквал критики з боку реального сектора. Зміна критеріїв «критичної важливості» підприємств призвела до того, що багато великих промислових, транспортних і логістичних компаній зіткнулися з втратою фахівців, через що бізнес опинився на межі виживання, а на ринку праці загострилася кадрова криза.
Гучні звинувачення українських топ-чиновників у корупції обійшли Юлію Свириденко боком. Усе обмежилося докорами щодо недостатнього контролю за підлеглими їй корупціонерами. Можливо, серйозніші претензії до неї з’являться через рік-два. Це дуже по-нашому.
Наступником стюардеси Юлії Свириденко, найімовірніше, стане кавовар Сергій Корецький. Чому кавовар? Перш ніж очолити дві найбільші нафтові компанії країни – «Укрнафту» та «Укртатнафту», відібрані в Ігоря Коломойського, Корецький створив з нуля популярну мережу столичних кав’ярень Idealist Coffee. Кава, звісно, – не нафта, але й кав’ярні – все ж не кіоски з контрабандними сигаретами.
Зрозуміло, Корецький – заможна людина, доларовий мільйонер, а як зауважив найкращий фінансовий експерт минулого століття: «Усі великі статки нажиті нечесним шляхом». Але раз усі, то й обирати прем’єр-міністра вже немає з кого. Хоча, напевно, ще доведеться.
Мабуть, вже знаєте, хто став п’ятим прем’єр-міністром за каденції Володимира Зеленського, а ось хто стане його наступником – ризикну припустити. Певен, шостим прем’єром стане сам шостий президент України. По-перше, це гарно з точки зору нумерології. А по-друге, він і був ним, з 2019 року.
Страхові виплати в разі смерті потерпілого на виробництві