Нещодавно у Театральній вітальні Музею мистецтв відбулася творча зустріч із заслуженою артисткою України Вікторією Майстренко. Не певен, чи встигли ми почути про її дев’ять життів (це було винесено в назву), але про театр, котів і любов ми дізнались достатньо.
На початку ведуча заходу Ірина Згривець нагадала присутнім, що театр в музеї започаткував заслужений актор України Юрій Жеребцов, який пішов від нас сім років тому. Потім протягом майже двох годин Вікторія Петрівна відповідала на запитання ведучої, читала поезію Василя Симоненка і Ліни Костенко, грала в уривках з відомих вистав з колегами з Муніципального Театру Сатири, а під завісу провела автограф-сесію.
Ті, хто не знали, і ті, хто вже підзабули, почули, що Вікторія Майстренко з 1980 року служить в Кіровоградському академічному обласному музично-драматичному театрі ім. Кропивницького. За цей час вона зіграла сотні ролей, з них близько тридцяти головних, причому різнохарактерних. Однією з кращих робіт, позначених високою майстерністю і глибоким проникненням у глибину образу стала роль Огюстини у виставі «Вісім люблячих жінок» за п’єсою Р. Тома. Вона була відзначена у номінації «Краща жіноча роль другого плану» на 8-му Всеукраїнському театральному фестивалі жіночої творчості ім. Марії Заньковецької.
В ході бесіди Вікторія Петрівна розкрила деякі секрети акторської майстерності. Не обійшла вона увагою і свого талановитого чоловіка актора Олександра Майстренка, і сина Івана, також актора театру і кіно, який нині несе службу в лавах ЗСУ. До речі, з творчістю Василя Симоненка її познайомив саме чоловік Олександр. А вона в свою чергу порадила Івану прочитати вірш Симоненка «Перехожий» на вступних іспитах до театрального інституту І. Карпенка-Карого.
Як зізналась пані Вікторія: «Актор – найзалежніша професія в світі. Актор залежить від усього – від ролі, від режисера, від здоров’я, від емоційного стану, навіть від своїх бажань. Ти не дозволяєш собі кудись піти, щоб відпустити свої віжки, бо завтра у тебе вистава, а післязавтра репетиція. Ти завжди маєш бути у формі».
Друге дихання в професійній роботі актрисі дав Муніципальний Театр Сатири, в якому вона плідно працює з 2021 року. Вікторія Петрівна подякувала за це художнього керівника театру Романа Бутовського. Зокрема вона сказала: «У мене є ще одна можливість реалізовуватися. Будемо чесними перед собою: не так вже багато у мене залишилося творчих років, коли я можу ще щось добре зробити. У мене є бажання, є натхнення. Тут я знайшла якесь нове світло. З молоддю завжди цікаво. Вона дає новий імпульс. Я вдячна Роману, вдячна всім, хто зі мною тут працює».
Присутні побачили також декілька відеозаписів з відгуками про Вікторію Майстренко. В одному з них подруга і колега заслужена артистка України Валентина Литвиненко сказала таке: «Ми знайомі майже півстоліття. Я б хотіла сказати не про її творчість, а про її людські якості. Для мене важливі в будь-якій професії людські якості. Я дуже ціную її доброту. Вона піклується про тварин, вона ставиться до людей з великою щирістю. Її доброта прикрашає світ. А ще вона дуже любить читати художні книги, сьогодні це майже нонсенс. Я її дуже люблю, вона мені як сестра».
А ще ми дізнались, що у домі Вікторії Майстренко живуть четверо котів, і ще стільки ж приходять на подвір’я годуватися. Як відомо, коти до поганих людей не приходять. «Якби у мене було достатньо коштів, я б організувала притулок для тварин. У мене просто серце розривається, коли я бачу безпритульних котів чи собак, Коти мені нагадують українців. Вони люблять волю і свободу», – сказала Вікторія Петрівна.
Після цієї зустрічі одна з шанувальниць театрального мистецтва Наталія Бурдіян написала на своїй стрінці у Фейсбуці: «Це був вечір щирих емоцій, натхнення і справжнього мистецтва. Дякую за талант, душевність і тепло, яким Вікторія так щедро ділиться з нами. Такі зустрічі надовго залишаються в серці».
Неювілейна творча зустріч