Минулого тижня виповнилося рівно 50 років, відколи невелике шахтарське поселення на Кіровоградщині отримало офіційну назву – Смоліне. Всього за півстоліття селище пройшло шлях від тимчасових вагончиків геологорозвідників до повноцінного центру громади з розвиненою інфраструктурою.
Сучасна історія селища почалася у 1964 році, коли неподалік села Березівка геологорозвідувальна експедиція №47 виявила радіоактивні аномалії. Уже 1966-го тут офіційно відкрили промислове родовище урану. Навколо шахти поступово виріс і сам населений пункт – спочатку це були вагончики й барачні містечка геологів та шахтарів, які поступово розросталися до повноцінного селища. 20 липня 1976 року Указом Президії Верховної Ради УРСР населеному пункту офіційно присвоєно назву – селище Смоліне.
Назва – це данина пам’яті конкретній людині. Селище назвали на честь Миколи Васильовича Смоліна – головного геолога геологорозвідувальної партії №47, Героя Соціалістичної Праці. Саме завдяки його роботі було розвідано місцеве уранове родовище, що дало поштовх будівництву шахти й самого селища. Пізніше, у 1997 році, на знак визнання його внеску шахту №1 Східного гірничо-збагачувального комбінату, яка розробляє Ватутінське родовище, також назвали Смолінською.
Розташоване на річці Кильтень, селище протягом десятиліть залишалося одним із промислових осередків області завдяки видобутку уранової руди. Крім промислового значення, Смоліне – це повноцінний соціальний і культурний центр для навколишніх сіл громади: тут працюють дві загальноосвітні школи, музична школа, два дитячі садки, медико-санітарна частина, бібліотека, стадіон і спортивний комплекс «Шахтар». Селище газифіковане, діють філії провідних банків, а місцева футбольна команда «Шахтар» (заснована ще 1972 року під назвою «Геолог») залишається предметом гордості мешканців.
Сьогодні тут проживає близько 9,7 тисячі мешканців.
Неювілейна творча зустріч