Візитівка театру корифеїв

15:55
764
views
Фото Павла Волошина

26 березня в обласному музично-драматичному театрі імені Марка Кропивницького з успіхом презентували чергову прем’єру – «Наталку Полтавку» Івана Котляревського. Ця п’єса символічна для нашого театру, і без неї важко уявити його репертуар.

Саме в ній у далекому 1882-му році на сцені театру корифеїв дебютували легендарна Марія Заньковецька, Панас Саксаганський та Микола Садовський. Не так давно головні ролі в цій виставі грали такі потужні актори нашого театру, як Олександр Ярошенко та Олеся Бушмакіна. Цього ж разу глядачі побачили в усіх сенсах нову «Наталку Полтавку» з оновленим акторським складом, сучасним музичним аранжуванням і неочікуваними режисерськими й акторськими прийомами.

«З “Наталки Полтавки” ще 138 років тому починався наш театр, тому прем’єра цієї вистави – дуже знакова для нас подія. У тому вигляді, в якому вона була в нашому репертуарі раніше, ми її зняли та створили тепер іншу, нову версію, враховуючи, що на вулиці – XXI сторіччя, і молодь сприймає багато речей зовсім інакше, ніж попередні покоління. Як на мене, вистава вийшла в нас дуже гарна. Сподіваюся, що глядач теж оцінить її гідно, – говорить директор театру Кропивницького Володимир Єфімов. – “Наталка Полтавка” – це бренд нашого театру, і вона повин­на бути в нашому репертуарі. Раджу глядачам звернути особливу увагу на музику, яка супроводжує спектакль. У виставі звучить великий симфонічний оркестр, і це дуже серйозно. Як ми це зробили – вже наші професійні тонкощі. Змінився також дещо акторський склад вистави. У ній грають виключно молоді актори. Наше кредо, що за молоддю – майбутнє театру».

Історія кохання бідної, але гарної, дотепної та працьовитої дівчини-сироти Наталки з Полтави та такого ж бідного сироти Петра не лишає байдужими вже не одне покоління українців. І театру Кропивницького вдалося зберегти всю автентичність та унікальність цього твору Котляревського, додавши до нього родзинки комедії та дещо адаптувавши під сучасного глядача.

Роль Наталки талановито зіграла Юлія Пилипенко, Петра – Ілля Литвиненко. У ролі Виборного глядач побачив заслуженого артиста України Олександра Ярошенка, Миколу кумедно та професійно відтворив Валерій Ланецький, Терпелиху зіграла Людмила Швець, пана Возного – Ігор Кодема.

Кожен з акторів театру був неперевершений у своїй ролі. Навіть ті, хто грав другорядних персонажів. А що вже говорити про вокально-хореографічні партії! Це не просто вистава, а справжній мюзикл! Хоча хіба можна було очікувати чогось інакшого від музично-драматичного театру?

«Міняється світ навколо нас, міняється театр. Останній не має бути якоюсь музейною інституцією, що застигла в одній формі. Театр – це живий діалог сцени та глядацької зали. У залі міняються запити, смаки, думки, ідеї, і це все відбивається на роботі театру.

Також не менш важливим є такий професійний аспект, як психотип актора. Драма Наталки Полтавки й Петра – це драма молодих людей. Тож відтворювати та грати її повинні молоді люди. Наша чудова пара – Олеся Бушмакіна та Олександр Ярошенко – прекрасно грали свої ролі, показуючи найвищий мистецький рівень на сцені. Але час іде, вони вже виросли, стали старшими, тому виникла суто художня, творча потреба повернутися до природніх начал, щоб саме молоді актори грали ці ролі. Оновлення складу – це трошки драматичне, але завжди природнє явище в театрі. Вистава собі живе, але міняються актори та міняється сама вистава, тому що різні люди не можуть однаково переживати та грати. Театр – це таке мистецтво, всередині якого все одно знаходиться людина, – пояснює головний режисер театру Євген Курман. – Коли кажуть “український театр”, то перше, що спадає на думку, – це “Наталка Полтавка”. Це речі, пов’язані дуже тісно та близько. Якби не ковід, то ми б показали прем’єру раніше. Цю виставу ми почали готувати ще минулого сезону під час карантину. Але ми свідомо вирішили не спішити з її представленням, оскільки було багато вистав на виході, кожну з яких потрібно було поволі своєчасно випускати. І так вирішили її дотримати до Міжнародного дня театру».

Фото Павла Волошина

У виставі використано цікавий режисерський прийом – «театр в театрі». Завдяки ньому на сцені, ніби в форматі 3D, розгортаються сцени неповторного колориту. І повною мірою розкривають сенс української вдачі, яку так дотепно закодував геніальний Іван Котляревський у сюжеті п’єси, як зазначає на своїй сторінці у Фейсбуці Інна Додонова, завідувач літературно-драматургічною частиною театру.

«Успіх цієї прем’єри забезпечив увесь колектив нашого театру, без виключення. Старанна робота виробничих та експлуатаційних цехів, якісне планування й фінансування адміністрації, увага колег – усе сприяло успіху. До речі, саме директор театру Володимир Єфімов наполягав на якнайшвидшій постановці “Наталки Полтавки”», – пише Інна Станіславівна.

Що ж, вітаємо колектив театру корифеїв з іще однією гучною прем’єрою, а також із професійним святом – Міжнародним днем театру!