З ювілеєм, Олександрівко!

30 вересня 2017 року наша Олександрівка, як завжди, урочисто відзначила свій день народження. Святкувала 232-й! А наступного року селище якось прокинулося, зиркнуло у свій «паспорт» і зрозуміло, що… постаріло на 165 років. Тож у 2018 році воно, знову урочисто, вже відзначило 397 років.

Така цифра, як кажуть, не на рівному місці взялася. Зі слів в.о. директора Олександрівського краєзнавчого музею Василя Білошапки, дату народження Олександрівки виводили від першої відомої згадки про неї як містечка, що зустрічається у привілеї польського короля Станіслава Августа ІІ Понятовського, датованому 17 травня 1885 року. У цьому привілеї король встановлює дні проведення в містечку торгів та ярмарків.

– Втім, Олександрівка виникла раніше – у першій половині ХVІІ століття. Так стверджували автори статті «Олександрівка» у томі «Історія міст і сіл Української РСР. Кіровоградська область», виданому у 1972 році, – зазначає Василь Білошапка.

Він доводить, що у 1621 році під назвою Олександров населений пункт вперше згадується в Київському літописі (1241-1621 рр.) у зв’язку з перебуванням там князя, підстарости черкаського Семена Івановича Лика (†1638 р.), який знаходився на службі у князів Вишневецьких. Таку версію висловив київський історик ХІХ століття Володимир Антонович. Київський літопис зі згадкою про Олександрівку надруковано у книзі «Сборник летописей, относящихся к истории Южной и Западной Руси, изданный Комиссией для разбора древних актов, состоящей при Киевском, Подольском и Волынском генерал-губернаторе» (Київ, 1888 р.).

Якщо Олександрівка перебувала під владою Вишневецьких, то цілком можливо, що свою назву населений пункт отримав від імені засновника – Олександра – одного з князів Вишневецьких.

Традиція святкувати День селища в Олександрівці з’явилася у 80-х роках ХХ століття. Тож 25 вересня нинішнього року селище відзначило солідний ювілей – 400 років з дня заснування. Виходить, воно старше навіть обласного центру.

Галина Шевченко – спеціально для «УЦ».