«Від купона до гривні (1991 – 1996)»

10:13
583
views

Під такою назвою в обласному музеї мистецтв нещодавно презентовано виставку з приватної колекції педагога, публіциста і краєзнавця Віталія Постолатія.

Як зазначила на відкритті заступниця директорки музею Ганна Осіпова, «це своєрідний екскурс в історію становлення нашої держави, це своєрідний місток до тих державотворчих процесів, які відбувалися протягом 1991 – 1996 років». Отже, мовою грошових одиниць та інших документів того часу виставка розказує про переломний момент нашої історії та перші кроки становлення України як незалежної держави.

Нагадаємо, 10 січня 1992 року в обіг ввели купони багаторазового використання – українські платіжні чеки, що повинні були остаточно витіснити радянські гроші, а 12 листопада того ж року на території України припинено функціонування карбованця. Наказ про це був підписаний до дня «Великої Жовтневої революції» 7 листопада, що вкотре засвідчує неймовірне почуття гумору нашого народу, як і презентовані в експозиції так звані одеські «жартівливі гроші». Ці купони проіснували аж до вересня 1996 року. Перші п’ять мільярдів банкнот були надруковані у Франції та Великобританії. Видавали їх на руки поступово, збільшуючи частку купонів відносно «рубля» у виплатах заробітної плати. Які б негативні асоціації та іронію вони сьогодні не викликали, слід розуміти, що купони стали щитом тогочасного українського грошового ринку і підготували базу для запровадження сучасної національної валюти – гривні.

Як відомо, перші гривні були надруковані у Великобританії і Канаді за дизайном Василя Лопати і Бориса Максимова, а потім в режимі повної секретності доправлені в Україну. Пізніше папір для грошей стали робити із бавовни, а до банкноти в тисячу гривень додавали льон. 16 вересня 1996 року гривня стає єдиною грошовою одиницею України, що символічно поєднує нашу державу з Київською Руссю, де гривня використовувалась як міра ваги і лічби.

Розповідаючи про колекцію, Віталій Постолатій пожартував, що найбільш знакова річ в ній – це довідка про те, що йому не виплачують зарплату в педагогічному інституті. «Нею я відбивався від ЖЕКу, який погрожував судом за несплату комунальних послуг», – пояснив колекціонер.

Таке звернення до нашої історії показує, що вона залишається не тільки скарбницею пізнавальної інформації, але є також найкращим вчителем, що пропонує замислитись, зробити певні висновки, проаналізувати помилки.

Руслан Подільський.