До побачення, телебачення!

13:44
633
views

З 20-го січня значна кількість громадян України, які приймають супутникове телебачення, почне нервово натискати кнопки, шукаючи улюблені чи просто звичні телевізійні канали. Але їх не буде, супутникова антена, або «тарілка», як її називають в народі, більше не буде годувати нас стравами української телекухні.

Це станеться в результаті домовленості провідних українських медіахолдингів і провайдерів, тобто компаній, яким належать права на передачу телесигналу, які 31-го травня минулого року підписали угоду про кодування телесигналу своїх каналів. Власне, провайдер один – «Зеонбуд», який реалізував проект ефірного цифрового телебачення Т-2 і забезпечив відповідним обладнанням практично всі українські ретрансляційно-передаючі центри. Ця мережа передає 24 українських канали, але насправді пакет каналів для тих, хто має тюнер, або ресивер чи приставку Т-2, може налічувати й 32 канали. Зразу наголосимо, що новація не зачепить абонентів кабельних телемереж, якщо вони, звичайно, діють у правовому полі й купують телепродукт, а не піратять його. Будуть продовжувати бачити все, як на долоні, і користувачі мережі Т-2, а всім іншим доведеться думати.

Як завжди, гірку пігулку, а воно так і є, постаралися загорнути у привабливу обгортку, мовляв, це зроблено для користі самих же глядачів, бо картинка стане якіснішою, а ще – це крок на шляху подолання піратства і, увага, встановлення соціальної справедливості, бо недобре, коли одні громадяни платять «за кіно», наприклад, абоненти кабельних мереж, а власники тарілок – ні. Знову ж таки, компаніям потрібні кошти на зйомки серіалів та купівлю кінофільмів чи виробництво власних програм. І взагалі, це європейська практика, коли всі послуги, у тому числі й інформаційні, оплачуються населенням чи споживачами, бо в боротьбі за них телеканали будуть намагатися конкурувати якістю продукту.

Поживемо – побачимо, у прямому розумінні цього слова, а поки що о 3-й ночі 20-го січня з екранів майже 5 мільйонів користувачів супутникового чи ефірного телебачення зникнуть 24 найвідоміших українських канали. Це 1+1, 2+2, ТЕТ, Плюс-плюс, Бігуді, УніанТБ, ТРК «Україна», НЛО ТВ, Індиго ТV, Ескулап ТВ, СТБ, ICTV, Новий, М-1, М-2, ОЦЕ, Інтер, НТН, К1, К2, Мега, Піксель, Zoom, Enter фільм. Усі інші, які транслюються в українському телепросторі, ви зможете дивитися й далі, але вони в своїй більшості не українського виробника. А щоб повернути собі право бачити звичні чи майже рідні обличчя ведучих ранкових чи вечірніх програм, ви повинні придбати приставку чи тюнер Т-2, приєднати його до телевізора та антени й дивитися, сплачуючи при цьому якусь щомісячну абонентну плату.

Отже, постає питання вартості. Власне, поки що все не так трагічно, хоча лунають застереження, що пенсіонери, особливо в селі, не купуватимуть тюнер за одну тисячу чи й більше гривень. І вони не безпідставні. Як повідомив менеджер філії ПАТ «НС ТРК України Кропивницької регіональної дирекції» Костянтин Карпов, перехід з аналогового на цифрове телебачення обернувся для «обласного» втратою значної кількості глядачів: «Для наших глядачів, які дивляться нас зараз, 20-го січня нічого не зникне й не зміниться, бо ми в мережі Т-2 давно. Але якщо у нас було 13 аналогових передавачів в області, то цифрових – лише 7, відповідно, ми мали 78% глядачів Кіровоградщини, а стало 55-60%». Отже, у боротьбі за покращення знову постраждає якась кількість українців. Що ж все-таки робити?

Технічний експерт з обласного центру Олександр Цилюрик каже, що багато пенсіонерів уже отримали тюнери безплатно як від місцевої влади, так і від провайдера, а іншим потрібно їх придбати: «Нехай люди не ведуться на обіцянки якось обійти кодування й не купують невідомі пристрої та не шукають обхідних шляхів для піратського перегляду через так званий шарінг, бо це ще й кримінальна відповідальність. Захист там дуже серйозний, тому потрібно мати тюнер Т-2, під’єднати його до тарілки чи антени, причому в деяких випадках приставка навіть краща, бо виступає і в якості підсилювача. Потрібно пам’ятати, що антена повин­на „бачити” передаючий центр, що особливо важливо саме для цифрового телебачення. Тобто телевежу від тарілки не повинні закривати перешкоди у вигляді будівель. Якщо у вас не буде пакета Т-2, то будете дивитися ті програми, які не кодуються, але це переважно російський продукт. Важливо знати, що тюнер повинен бути з картоприймачем, бо після укладання договору з провайдером користувачу надішлють договір і картку (схожу на кредитну. – Авт.). Її потрібно вставити в приймач, і можете користуватися ефіром, але лише за умови регулярних платежів по рахунку».

В Україні діють два оператори цифрового чи кабельного телебачення – «XTRA.TV» і «VIASAT», але в Кропивницькому їхнього представництва немає, а телефон Укртелекому 0 800 506 800, який рекомендують для зв’язку з провайдером, починає перераховувати варіанти послуг: «Якщо вам потрібно одне – натисніть решітку, а якщо інше – натисніть зірочку». Тобто дізнатися, як і з ким укладати договір та отримати рахунок для сплати абонентської плати, з першого разу не вийшло.

Врешті-решт вдалося знайти більше детальну інформацію щодо практичного переходу на платне телебачення. У пошуковику мережі Інтернет ми набрали назву провайдера, зайшли на сайт, написали запитання і отримали від оператора відповідь. Отже, в Україні є лише два провайдера – VIASAT і Xtra.TV, але жоден з них не потурбувався про відкриття регіонального офісу, тому контор, де б ви могли написати заяву і отримати договір, в Україні немає. Все робиться через офіційний сайт, і це досить просто. Або потрібно набирати на мобільному три цифри 759 і працювати з оператором провайдера. Допоможуть і номери (050, 067, 093) 759 57 59. Це Xtra. Через оператора або через сайт потрібно скласти заявку на купівлю чи оренду тюнеру. Обладнання та документи ви отримуватиме виключно через відділення Нової пошти. Абонент має підключити тюнер до антени та телевізора, активувати пристрій, визначити через сайт чи з оператором бажаний пакет телеканалів, при цьому абоненту надається пільга у вигляді 5-ти днів безплатного перегляду після активізації картки. Тюнер коштуватиме 1099 грн, абонплата – 67 грн. на місяць. Досить просто, але що буде з людьми, а таких багато, у яких немає Інтернету чи далеко до Нової пошти, не ясно.

Якщо взяти, що ринок супутникового телебачення, який планується обкласти податком, складає близько 5 мільйонів власників тарілок, то в місяць вони будуть сплачувати приблизно 300 млн грн, що в річному підсумку потягне більше як на три з половиною мільярда гривень.

Виходить, що наші олігархи, а телеканалами чи медіахолдингами володіють саме вони, вирішили трішки полегшити тягар фінансового навантаження на самих себе. Вони прикинули, що безплатно впарювати нам політичну рекламу невигідно, і тепер будуть переконувати нас голосувати за того чи іншого кандидата вже за наші гроші.