Святий отче, Миколай! Мою хату не минай!

По уже сложившейся традиции за комментарием накануне праздника мы обратились к священнику храма Благовещения Пресвятой Богородицы отцу Ивану Верескуну:

– Святитель Миколай був християнином, віруючою людиною, і по своїй природі життя вирішив бути як волонтер сучасний. Він досконало зрозумів позицію Ісуса Христа стосовно людей, що вони потребують уваги, підтримки, у тому числі й матеріальної, фізичної допомоги. І у своєму житті він конкретно вирішував складні питання людей. Ми можемо зараз не погодитися з цим, тому що є таке в психології поняття, що, якщо людині вирішувати всі її проблеми, це не допоможе їй, а навпаки, зашкодить. Ідея цілком виправдана, але це дещо інше. Святитель Миколай розумів, що завжди є частина людей, які страждають, потерпають, які позбавлені елементарного в житті. І цим людям він надавав допомогу сам, долучав інших людей до такої справи.

Сьогодні, дивлячись на постать Святого Миколая, ми повинні розуміти, що це не просто історична особа, людина, яка щось хороше робила для людей, і чекати, що він вирішить усі наші проблеми. Ми маємо дивитись на нього як на приклад, на зразок того, що кожен із нас на своєму рівні може допомагати людям. Мова зараз не йде про глобальні якісь справи.

Є така сільська мудрість: якщо ти хочеш комусь допомогти, спочатку подивись у своїй хаті, хто потребує допомоги. Якщо в хаті такого не знаходиш, вийди та обійди навколо хати, а якщо й навколо хати нікого не знайдеш, тоді йди на вулицю й продовжуй шукати.

З однієї сторони, ми дуже багато сьогодні бачимо різних оголошень про допомогу, про необхідність якоїсь фінансової підтримки людей. Але з іншої, якщо б насправді в нас була можливість допомогти людині в конкретній ситуації й життя її від цього кардинально змінилося би, таких моментів насправді дуже мало. Їх може бути навіть декілька за життя – таких, чиє життя цілком змінилося завдяки нашій допомозі. Це може бути просто розмова, ви вислухали людину, їй стало легше, і вона після цього стала іншою. Тобто мова йде не тільки про матеріальну участь у житті інших людей, а в першу чергу про наше бажання, щоб комусь через нас стало краще.

Така теза: щоб через нас хтось посміхнувся, хтось сказав, що життя прекрасне, що нічого страшного не сталося й усе в мене вийде, я справлюсь. Наша місія зараз – надихати людей, а не просто роздавати якісь кошти, продукти, адже це не вирішує проблему. Але якщо є й така можливість, то це дуже добре. Адже завжди є люди, які опинилися в непростих умовах, і для них це буде як знахідка. Таким чином ми будемо волю Божу проявляти на цьому світі, через нас діє Господь. Тому я б закликав по можливості зменшити витрати на якесь вишукане харчування, купувати просту корисну їжу, яка не дороговартісна, а частину цих коштів використати на благо тих людей, які майже нічого не мають. Адже коли хтось купує делікатеси, у іншого нема хліба. Тому ми можемо якийсь відсоток своїх коштів направити на таку допомогу. У кожного з нас є такі знайомі, сусіди, і ваша допомога буде дуже доречною, це буде вагома підтримка. І завжди знайдуться люди, які вам за це будуть вдячні.