Віктор Крупський

432posts 0comments
http://uc.kr.ua

Усе почалося з книжки про самураїв

Кіборг Поповіченко

«Раптом як гуркне!»

Золотий хрест від Залужного

«Ми були щасливі»

«Підтримували мене, коли був на межі…»

І командири хвалили…

«Дураков не убеждаем»

Антимагнітотерапія

«Ходжу місцями, де син ходив»

«Батько тебе любив і розказував про тебе»

Щоранку писав додому: ♥Живий♥

«Називайте мене Бібліотекарем»

Усі знали: він здатен на вчинок

«Пішла б воювати, та діти тримають»

«Важко було здалеку спостерігати за тим, що відбувається в Україні»

З президентом на одному борді

Похрестили в українській церкві

«Треба – значить треба. Війна ж»

«Я побачила реальний комунізм»

Працювали в бронежилетах і шоломах

«Мамулю, не сумуй»

Не питаючи, хто якої віри

«…І здається, що він – живий»

Наказав розвіяти прах над норвезьким фіордом

«Хорошою людиною бути важче, ніж героєм. Нею треба бути щодня»

З філософського факультету – на війну

Коли не шанують міського архітектора

«Щоб моя дитина не зазнала такого нещастя»

Таким був Петро Попов

1...678...15Page 7 of 15

Останні записи

©