«Турбота» – більше, ніж назва

Визнаємо: коронавірус став маркером, випробуванням, тестом на людяність, щирість, здатність розуміти, підтримувати, допомагати. Ця поки що незрозуміла небезпека зробила нас безпомічними: що робити? Куди звертатися? Від кого очікувати допомоги? Найперше – від медиків. А хто допомагає їм? Адже й для них цей вірус став чимось новим, поки що достеменно незвіданим, незрозумілим. На щастя, поряд з нами є люди, які протягнули руку допомоги, підставили плече тим, хто цього найбільше потребує.

Благодійності багато не буває, це факт. Ця тема має бути головною в будь-яких повідомленнях та новинах. І ми не повинні втомлюватися дякувати людям, що допомагають іншим. Сергій Кузьменко з тих, хто знає, що й як потрібно робити в складних обставинах. А пандемія коронавіруса – саме ті складні обставини.

– З друзями, з командою, що працювала зі мною протягом п’яти років, я проаналізував ситуацію, що склалася в країні та в області, – зазначив Сергій Анатолійович. – У першу чергу треба було захистити лікарів. На той момент, у березні, медики не мали засобів захисту: масок, рукавичок, костюмів, антисептиків. І якщо гроші знайти можна було, постало питання про пошук усього переліченого.

Команда Кузьменка почала діяти. Звернулися до Едуарда Зейналова з пропозицією на швейній фабриці «Зорянка» почати пошив масок. Закупили тканину й почали виробництво багаторазових масок. Вирішили питання й з антисептиками: відомий завод, що у Межирічці Голованівського району, виготовив мільйон (!) літрів спирту з сировини, поставленої з цукрового заводу. Потім вже зі спирту виготовляли антисептик, який розподілили між медичними закладами. Згодом закупили захисні костюми для лікарів.

Паралельно Сергій Кузьменко консультувався з керівниками лікарень щодо обладнання, якого потребують заклади. Медики були не готові працювати на китайському обладнанні, адже кращим вважається європейське. Дослухавшись до думки фахівців, Кузьменко та його колеги визначились з переліком необхідного обладнання. Це був апарат ШВЛ для дитячої обласної лікарні, ремонт апарата, що був в обласній лікарні, та придбання нової апаратури для Олександрії та обласної лікарні.

Обладнання знайшли, але на той момент кордони були закриті, тому доставка відтерміновувалася. Підписали контракти, зробили передоплату та, витримавши паузу, отримали високоякісний апарат штучної вентиляції легень швейцарської фірми «Гамільтон», який на початку тижня передали в обласну лікарню. Олександрійська лікарня також отримала апарат ШВЛ цієї ж фірми, але той, що тепер працює в обллікарні, класом вище, і він такий єдиний на Кіровоградщині. Цінний тим, що має штучний інтелект, який здатний автоматично обирати режим роботи для легень певного пацієнта. «Переконаний, що за допомогою цього обладнання наші медики врятують не одне життя», – зауважив Сергій Кузьменко.

Захистом медиків та придбанням обладнання доброчинні справи не обмежилися. Постало питання про допомогу малозабезпеченим людям, які під час карантину опинилися в складній ситуації й не могли забезпечити себе навіть продуктами харчування.

– У нас не було наміру дублювати обов’язки влади та заважати їй. Та й списків людей, що потребують допомоги, ми не маємо. Компанія «АгроВіста», футбольний клуб «Олександрія» – соціально відповідальні об’єкти, які прийняли рішення не спостерігати за тим, що відбувається в країні, не критикувати, не заважати владі, а діяти. Так народилася соціальна ініціатива «Турбота», на «гарячу лінію» якої телефонували ті, хто потребує допомоги, – розповів Сергій Анатолійович.

Протягом місяця більше п’ятнадцяти тисяч жителів Олександрії звернулися по допомогу. Сотні волонтерів щодня фасували продовольчі набори та розвозили їх за адресами. Згодом ініціатива перетворилася на благодійний фонд «Турбота», засновником якого став Сергій Кузьменко.

Слід зауважити, що «АгроВіста» та футбольний клуб «Олександрія» давно й результативно займаються доброчинністю. Це підтримка обдарованих дітей, придбання музичних інструментів, допомога коштами на лікування, ремонти дитячих садочків та шкіл, облаштування дитячих та спортивних майданчиків. Не так часто про це говорили, але робили. І логічним стало створення благодійного фонду як юридичної особи. Дія «Турботи» поступово буде розповсюджуватися на всю область.

– Ми не тільки народжуємо ідеї, а й втілюємо їх у життя протягом багатьох років. Це вже стало традицією й компанії «АгроВіста», і ФК «Олександрія», і моїх колег та друзів. Шкода, що протягом року нова влада не спромоглася здати в експлуатацію театр, що в місті Олександрія. Це красиво та оптимістично, ми майже три роки інвестували в реконструкцію старовинної споруди серйозні кошти, залишилося лише облаштувати сцену та зробити благоустрій двору. Мабуть, деякі політики вважають, що після вводу театру в експлуатацію дивіденди Кузьменка будуть зависокі. Думаю, що ми самі завершимо роботи, – пообіцяв Сергій Анатолійович.

Театр – це ще не все. У центрі Олександрії є ще одне приміщення, яке міська влада кілька років тому продала сумнівній компанії. Це кінотеатр, який має бути окрасою міста, а нові господарі вирили всередині котлован в очікуванні, коли стіні впадуть.

– Ми не могли дозволити, щоб у центрі міста були руїни, тому викупили приміщення, інвестували в нього близько двадцяти мільйонів гривень для того, щоб кінотеатр функціонував за своїм призначенням, – зазначив Кузьменко.

Реконструкцію парка Шевченка в Олександрії ми поділили на декілька етапів, і вже ведуться роботи. Цього року плануємо вкласти в реалізацію запланованого близько семи – десяти мільйонів гривень. У перспективі там будуть нові декоративні насадження, автоматичний полив газонів, освітлення, пляж. Переконаний, що це всім сподобається, що парк стане красивим місцем для відпочинку красивих людей.

Отже «Турбота» поступово й впевнено розповсюджується на всю область, і це не може не радувати, адже доброчинність, взаємодопомога – це ознаки цивілізованого суспільства. Телефон «гарячої лінії» – 0800751911. Благодійний фонд передбачає допомогу гуртом, тому долучайтеся!

– Якщо ти маєш можливість зробити щось, аби світ став кращим, зроби це, – сказав Сергій Кузьменко. – Протягом двадцяти років, що я працюю, завжди знаходив можливість допомогти, поділитися, підтримати, захистити. Закликаю всіх небайдужих робити те саме.

Фото Ігоря Демчука.