Чим місцеві вибори-2020 відрізняються від попередніх?

Місцеві вибори, що пройшли 25 жовтня, однозначно увій­дуть в історію України цілим букетом різних факторів, які суттєво вплинули на їхній результат. І найвагоміший із них – принизливо низька для всіх разом узятих партійних структур явка виборців. Що ж стосується інших особливостей цьогорічних виборів, то про них розповіли експерти, відповівши на питання «УЦ»:

– Чим, окрім вкрай низької явки, місцеві вибори-2020 відрізняються від попередніх?

Андрій Трубачев, політичний оглядач:

– Перше – епідемія, що росте, вибори на вході в жовту зону. Кажуть, 20% українців не голосували через стан здоров’я, 10% боялися заразитися. Ще грубо третина (де трохи менше, де трохи більше) прийшла на дільниці. Разом виходить плюс-мінус те, що обіцяли по явці соціологи. Тобто це, мабуть, вперше, коли пов’язане зі здоров’ям так вплинуло на нашу спільну виборчу поведінку.

Друге частково випливає з першого – зросла роль соціальних мереж у кампанії. Зокрема через вірус та карантин люди в 2020-му ще більше часу проводять із гаджетами. Постійний прямий доступ до їхньої уваги через Facebook, Instagram, Youtube, банери.

Зацікавленим особам сподобалось. Можна за $100 тиждень показувати своє кільком сотням тисяч цільових користувачів. На екрані, в який вони точно дивляться. А можна витратити вдвічі більше на один білборд, на який дивитися не змусиш. Усі, звісно, робили і те, і те.

Штаби та кандидати в Кропивницькому та області оцінили можливості прямої комунікації, коли до цільових аудиторій можна звертатися частіше, швидше та ширше, ніж за посередництвом ЗМІ. Тисячі доларів пішли на просування контенту сторінок, які створювали з літа-осені минулого року, наймолодшим нема й місяця. Різних – офіційних, очевидно пов’язаних, з блогами та розслідуваннями, анонімних. Це у Facebook, який зробив публічною інформацію про витрати на рекламу, пов’язану із соціально важливими питаннями та політикою. Скільки пішло в Google включно з Youtube – ніхто не скаже.

Бачили технології. Як то створення умовних інформаційних капсул навколо повідомлень. Бувальщина: сплачено за допис про таємно куплені за 300 мільйонів кредиту ЄБРР тролейбуси (насправді ні). Або з фальшивими рейтингами. Спростування з коментарів видаляють. У 100-200 тисяч користувачів у стрічці неправдиве повідомлення, і під ним – лише схвальні відгуки. Хай і від несправжніх людей.

Премія Дарвіна – онлайн-голосування, яке всім показує одні й ті самі два слайди з одними й тими ж цифрами. Була конкуренція стратегій у цифрових кампаніях. Хтось потужно вклався у «мінусування». Були і фейки, і пересмикування з напівправдами, і дезінформація. Хтось ішов «від зробленого», пропонував альтернативний негативному інформаційний контекст. Більшість, знову ж, робила і те, і те, але темного та зовсім чорного здалося трохи забагато. Попередні підсумки підказують: спрацювало навпаки. Може, якраз через перебір.

Більш захоплюючі післявиборчі активності та атракціони бачили, але давно. Як то на третю добу від голосування, коли чи не всі дільничні комісії після всіх уточнень та звірок здалися нарешті до ТВК, прийти й вимагати визнати їхню бездіяльність. Не бачили 20 років, як мінімум.

Обрання міського голови обласного центру на ще одну каденцію. Поки, звісно, за попередніми даними паралельних підрахунків.

Руслан Стадніченко, політолог:

– Місцеві вибори 2020 виявили дві нових кризи. Перша – внутрішня криза української демократії. Демократії, яка так і не відбулась у реаліях пострадянської держави. Апатія політично безграмотного виборця, помножена на некомпетентність влади, скріпила неофеодалізм України вже й на регіональному рівні. Тому знаковим трендом стали високі рейтинги доморощених, місцевих партій. Абсолютним лідером тут виявився очільник Чернігівщини Владислав Атрошенко – 85% перший тур виборів мера, 68% підтримка його партії «Рідний дім» до міської ради Чернігова та 20% до обласної ради. Подібні результати були зафіксовані й у інших місцевих лідерських проєктах – Кернес по Харкову, Труханов по Одесі, Вілкул по Кривому Рогу, Клічко по Києву і т.д.

Може видатись, що нічого поганого у виборі «місцевих господарників» немає. Однак для держави, яка й раніше виглядала мозаїкою непримиренних ідеологічних наративів, нині додається ще один поділ – строкатий поділ на «князьків децентралізації». Обранців різного рівня, яким пощастило з 2014 року освоювати крупні бюджети, що перетекли з центру. Рядовий же виборець, вперше в житті побачивши хоч якісь зміни на рівні громад, клюнув на передвиборчу технологію «успішні управлінці VS незрозумілі дилетанти». Таким чином можна стверджувати, що слабкість офіційного Києва й посилення регіональних еліт на місцевих виборах вже породили додатковий контур внутрішнього розколу та роздробленості України.

Друга криза – загальносвітова криза демократії. Демократії, яка у ХХІ ст. стала неспроможною забезпечити стабільність, розвиток і безпеку суспільствам як першого, так і третього світів. Який це має стосунок до наших місцевих виборів? Безпосередній. Низька явка, підкупи та сєтки, паралельне опитування президента й карантинні заходи – це одна, взаємопов’язана пряма – де вибори стають політичним шоу. Саме тим шоу, де основна конкуренція вже давно точиться між адмінресурсом, фінансами та доступом до ЗМІ, а не протистоянням ідей та візій. Шоу, яке почало втомлювати спокійного виборця й розчаровувати запеклого. Наслідком такого тренду в Європі стало зростання підтримки право- і ліворадикальних рухів. Карколомний зліт «Альтернативи для Німеччини», «Австрійської партії свободи» чи італійської «Ліги» – це лише початок тектонічних зрушень у політичному ландшафті Європи.

Що ж до України, то ідеологічна криза демократії в світі все більше проявлятиметься на виборах усіх рівнів. Це, в свою чергу, викличе до життя або поступове розтікання України по карті, або категоричне укріплення центру через диктатуру. У будь-якому разі місцеві вибори-2020 є не легітимним відображенням суспільного договору між верхами й низами, а лише формальною фіксацією тимчасового стану речей у місцевій політиці. Фіксацією влади на основі суспільних страхів перед змінами та всім новим, що нас чекає в найближчі десятиліття.