На мосту та під мостом

В’їзд у центр міста Кропивницький з боку Бобринця серйозно ускладнився від 16 вересня, коли Клинцівській міст вивели з експлуатації на капітальний ремонт. Роботи йдуть за графіком, і якщо будівельники його дотримають, то міст відкриють для руху десь до Нового року.

Клинцівський міст, за деякими даними, було споруджено ще в ХІХ сторіччі чи й раніше. Зрозуміло, що тоді це була дерев’яна споруда, яка не раз потерпала під час інгульських катастрофічних повеней. Нинішній залізобетонний міст було збудовано в 1972 році, і досить надійно, бо він витримує транспортний потік, на який не був розрахований під час будівництва. Мова як про тонажність, так і про кількість транспортного потоку. Тим більше так склалося, що практично по обидва боки вулиці й самого мосту виникла справжня автомобільна інфраструктура у вигляді популярного авторинку та об’єктів обслуговування автомобілів. А якщо додати, що Клинцівський міст виводить на південь України частину потоку великовагового транспорту до морських портів, то можна уявити собі навантаження, яке нині витримує споруда.

Ремонт цього мосту має свої особливості, хоча б у вигляді необхідності облаштування тимчасового пішохідного переходу через Інгул, по правій стороні мосту. Дерев’яними східцями можна спуститися аж до річки, перейти її й піднятися на інший берег. Цей місток користується досить великою популярністю, особливо якщо врахувати, що вся територія мосту наглухо обгороджена з усіх боків, бо ремонт таки капітальний.

Роботи виконує знайомий читачам «УЦ» по Полтавському мосту Мостобудівний загін № 112 з Броварів. Виконроб дільниці № 5 Тарас Хоменко провів для нас екскурсію об’єктом, яку ми почали з берега річки. До речі, осінні зливи змусили будівельників упокорювати Інгул, для чого довелося прокладати по річищу труби, вони ж служать і переходом для техніки та людей з одного берега на інший під самим мостом.

Тарас Тарасович каже що міст був у майже аварійному стані: «Ми міняли повністю шафові стінки з відкрилками (це залізобетонні опори й одночасно з’єднувальні конструкції між полотном дороги та безпосередньо з полотном самого мосту). Повністю замінено пішохідні доріжки, також повністю замінили проїжджу частину з плитою мостового перекриття. Вона лежить на ригелях мостових опор. Гідроізоляції взагалі не було, що призвело до деякого руйнування ригелів і опор. Ми посилили підферменники (спеціальні підкладки, так звані гумові опорні частини), на яких лежать балки. Для їхньої заміни довелося домкратами піднімати весь міст, вірніше, почергово три прольоти. Усі закладні та металеві частини арматури опор мосту, які видно з-під зруйнованого в цих місцях бетону, будуть очищатися піскоструменем, покриватися антикорозійним матеріалом, фарбуватися й знову монолітитися. Тротуари були теж зруйновані, тому їх повністю замінили. Деякі деталі „забули” поставити ще радянські будівельники».

Під мостом видно, що з-під шафових стінок вже почав опливати грунт, що призводило до руйнації дорожнього покриття. Робота, кажуть будівельники, складна дефіцитом часу, бо керівництво міста й замовники вимагають прискорити введення мосту в експлуатацію. На об’єкті працює близько 30 чоловік, нестачі в фінансах і матеріалах немає, тому виконроб теж «за те, щоб закінчити до Нового року, але є технологія, сподіваємося, що нам ніщо не завадить».

За інформацією співробітника Агентства місцевих автомобільних доріг Наталії Навошко, зараз готовність мосту складає 80%, місяць тому ця цифра дорівнювала 50%. Як бачимо, прогрес очевидний. На часі облаштування гідроізоляції, після чого настане черга дорожнього покриття у кілька шарів. Не зайве сказати, що при ремонті мосту буде збудовано й кілька екологічних об’єктів, зокрема, змонтовано сучасну єдину систему водовідведення, яка складається з двох нових водоочисних споруд на підходах до мосту, сепаратора нафтопродуктів та колектора піску.

Вартість робіт – 22,5 мільйона гривень, що, з огляду на стислий час проведення робіт, нібито й небагато. Втім, не можна не визнати проривність у фінансуванні ремонтів доріг місцевого значення, що пов’язуть зі створенням Агентства місцевих автомобільних доріг. Виявляється, що нова структура, яку можна було вважати додатковим коліщатком у складній бюрократичній машині, насправді пришвидшила роботу всього механізму.