Покровський ярмарок – це бренд!

Зверху, від дороги, цьогорічний Покровський ярмарок на «АгроЕкспо» нагадує старовинне різнокольорове наметове місто, власне, якими й були ярмарки сотні років тому. Я приїхав трішки раніше, щоб мати змогу поспілкуватися з учасниками, бо що не кажіть, а ярмарок – це ще й засіб спілкування – прадавні соціальні мережі, які працюють і сьогодні. А ще – це круговорот вражень, які починаються з перших кроків.

Вже на вході мене нахабно зупинили солом’яний бичок і коза-дереза, а також інша свійська й дика живність. Оригінальне стадо з соломи та лози Павло Даниленко пригнав аж з Полтавської області: «Ми плетемо їх з рогози ось уже 43-й рік, ось цими руками, а чому фігури? Саме життя підказало й навчило. Сумки плете моя дружина, а я кошики і живність. Ми вперше тут, ночуємо тут же, у машині».

Територію на вході вже традиційно займають продавці одягу, слава Богу, не відвертого секонд-хенду, якого багато на Сорочинському ярмарку. Але й у нас є антикваріат, причому справжній, біля якого зупиняються любителі старовини. На цьому місці щороку торгує Сергій з Гадяча Полтавської області, який підтверджує теорію про комунікативну цінність ярмарку: «Найголовніше – спілкування з людьми, і трішки щось продати чи прикупити. Аякже. Народ цікавиться всім, але не всі можуть придбати, а старовина завжди цікава».

Як і більшість, антиквари ночують біля товару, бо вага всілякого залізяччя, кераміки, картин, виробів з дерева, ікон, і чого тільки тут немає, становить півтори-дві тонни, розкладати й збирати щодня тисячі предметів важко та непродуктивно. Але це товар, як кажуть, на любителя, тому входимо в ряди і йдемо до центру ніби в оранжереї, між квітів і саджанців. Видно, що товар користується попитом. Ось око милують фіалки, їх вперше вивезла на ярмарок кропивничанка Оксана: «Дуже цікавляться, у місті мало сортових фіалок, тому інтерес великий. Я сама вирощую, у мене є оранжерея, так що дивіться, вибирайте». Здавалося, квітів багато, а ось людина знайшла свою квіткову нішу.

Оскільки Покровський ярмарок задумувався і як етнокультурний захід, ближче до сцени зустрічаються дівчата в українському національному вбранні та колоритні козаки з довгими вусами, та ще і з батогом. Це Микола Бердник з Мар’янівської ОТГ: «Ми приїхали показати свою громаду, людям цікаво, підходять, просять сфотографуватися».

Майданчик біля сцени потроху наповнюється ярмарковим гвалтом, музикою й піснями, до виступів готуються численні колективи з Новоукраїнського району. Ось зграйка дівчат зі Злинки – Карина, Даша і Влада, імена ніби не дуже історичні, а ось одяг – наш, український, це учасниці ансамблю «Ровесник»: «Ми щойно приїхали, дуже цікаво. Подобається все!»

Людей дійсно багато, але є й начальство, яке зусібіч запрошують до себе представники громад. Знайомимось: «Я виконуючий обов’язки голови Новоукраїнської РДА Дубченко Олександр, ми ще нічого не бачили, але хочемо себе показати, ми привезли для участі в ярмарку 11 територіальних громад, які представляють наш район. Ми вразимо всіх, я вам обіцяю, наш район найкращий!» Чудовий настрій і в учасниць фольклорного колективу «Берегиня» з Оникієвого, які приїздять на ярмарок щороку: «Якби не подобалося – не їздили б. Нас запрошують, бо ми народні зірки!»

Запитуємо чи не першого на сьогодні покупця – це Юлія, для якої бравий коваль Юрій з Миргороду одним ударом важкого молота робить клеймо на брелок: «Ми вчора купили автомобіль, то я замовила чоловікові й собі брелки. Думаю, що буде гарно, краще, ніж купити китайське за 100 гривень, бо наше справжнє, тут стільки емоцій, що це роблять для тебе! Мені дуже подобається». Ось такі покупки на ярмарку! Коваль, який приїздить сюди шостий рік, і сам задоволений: «Ярмарок постійно розвивається, дуже колоритно, яскраво та емоційно, дуже привітні люди», але в розмові про життя каже, що в Кропивницькому трішки важкувато з житлом, власники квартир правлять 950 гривень за добу, а дешевого готелю чи заїжджого двору на території ярмарку немає…

Ходити по рядах – ще та спокуса: аромати й кольори ковбас, печеного і соленого, сушеного і в’яленого валять з ніг. Олена з Харкова на Покровському вже 5 рік: «Нам подобається, людей дивуємо печеним і копченим, можна купити курочку по акції, гривень від 120». Продавець Ігор з Бердичева привіз сир – овечий, козячий, і хоча про торгівлю знизує плечима, мовляв, могло бути й краще, але приїздить вже 4-й рік.

Що кидається в очі та ніс – так це справжнє шашличне містечко, яке навскидку налічує до ста чи й більше торгових локацій з мангалами, казанами, багаттями й горами найрізноманітніших страв і закусок. Згадується, що гастрономічний ярмарок і «АгроЕкспо» починалися з кількох точок для приготування страв, навіть стільця годі було знайти, а зараз це вже окремий майданчик, хоч павільйон будуй.

Шашличники кажуть, що як люди є, то й товар іде, більше всього люблять шашлик, гриби, плов, але салатів чомусь не їдять. Цей рік по активності покупців шашликів поступається минулому, попри те, що тоді йшов дощ, – рік на рік на приходиться. 100 грамів шашлику коштує в середньому 70 гривень, а на одному шампурі може бути до 800 грамів великими шматками. Цікаво, скільки м’яса продається за день, але не всі кажуть. «Ми не важимо, ми з людьми спілкуємось, – так кажуть київські дівчата з брендом “Гарячі серця” на фартухах. – У вас люди молодці, все люблять, тому і їздимо». Причому з Києва ці продавчині не одні. Деякі продавці відвертіші, повідомляють, що продають 10-20 кілограмів м’яса за день. Популярним став суп бограч, який готує львів’янин Михайло в 300-літровому казані: «Буває, на день і не вистачає, а плову готуємо теж 300 кілограмів. Ярмарок дуже подобається, чудові люди, за що велика вдячність організаторам». А ось бубликів в’язочка, які привезли з міста Рівного, 50 гривень за в’язку, товар продають уже 6 років, хвалять організацію роботи для учасників. Легко можна купити й копчено-сушену рибу з Бердянська, продавці теж задоволені торгівлею, приїздять вже третій рік, але важко зняти квартиру.

Вистачає й солодощів, ось Олексій з Полтавщини торгує карамеллю власного виробництва, не проти поговорити про справи: «Бізнес у нас солідний, якби лише держава не ставила палиці в колеса, самі ж обрали таку владу». Живе на ярмарку в наметі чи машині, каже, що спартанець, а більш балакучий сусід Іван з Яремчі розкриває секрети аскетизму: «Яке може бути житло, якщо за нього деруть половину заробленого за день? Я господар – і то я живу тут, на місці, а він продавець». Але не погоджується, що народ збіднів: «У людей гроші є, хто працює, той і купує. Ми працюємо, то ми й маємо, усе по справедливості. Я буса купляв, чекав 4 місяці в черзі, щоб мені його пригнали з Німеччини, отак їх розбирають. Ми у вас щороку, подивіться, які бідні українці», – показує на ряди автомобілів, які коштують по півмільйона гривень.

Як і в минулому році, добре торгують чаєм зі Шрі-Ланки: «У нас є постійні покупці, товар якісний, нас чекають». Східні солодощі з Турції продають з першого року «АгроЕкспо», правда, турецька халва коштує 200-300 гривень за кілограм, а вітчизняна – 80. Екзотичні східні приправи приїхали до нас з… Житомира, люди охоче розбирають акуратні упаковки. По секрету господар сказав про рекорд: кілька років тому один покупець придбав товару одразу на 7 тисяч гривень!

Жвава торгівля розгортається навколо насіння цибулі – 30 гривень за півлітрову баночку, є й картопля першої репродукції або еліта з Києва. Потроху заповнюються людьми ряди біля мучного, але тепер макарони вже не макарони, а паста. Пряники з Борисполя, ковбаси з Західної України, хоча багато народу не біля них, а біля домашніх хмельницьких, ціною від 120 гривень. Лариса каже, що вся справа в любові до своєї справи, а від себе скажемо, що й у цінах, – як кажуть, працює співвідношення ціни та якості.

Обличчя виставки, Микола Барабуля, бачить особливості концертної програми: «У цьому році виставка через адміністративну реформу проходить інакше. Тепер у нас 4 райони, тому один день – один район. Вчора виступали олександрійці, чудова програма, сьогодні – Новоукраїнка запалює, людям дуже подобається». Голова бюджетної постійної комісії Кіровоградської обласної ради Сергій Коваленко на ярмарку вже другий день: «Вчора була Олександрійщина, море учасників, дуже яскрава програма. Олександрійський район вразив презентацією, взагалі ярмарок на високому рівні». Постійна ведуча ярмарку Ольга Ярова, надзвичайно органічна українська красуня у вінку, відзначає, що цьогоріч приїхало набагато більше колективів, бо їх виставляють усі громади, а їх в області 49, тому стало динамічніше та яскравіше.

Вікторія Кравченко, організатор, сказала, що хоча учасників у цьому році менше, більше 300 торгових точок, але значно розширилася географія – Волинь, Донеччина, Львів, Івано-Франківськ, усі центральноукраїнські області, Харківщина. Люди вже шукають і чекають своїх продавців. Рослинна група розвивається, більше стало учасників із Західної України з вишиванками, сувенірами, і це користується попитом. Головне, що можна відзначити, – ярмарок сформував попит і пропозицію, покупець цікавиться й інжиром, і горіхами від Кіндрата з Вінниці: «Приємно, що люди тут оптимісти, теплі й приємні. Тема рослинництва живе». Розсаду полуниць Світлана привезла аж з Харківської області: «Ми завжди приїжджаємо на цю виставку й на ярмарок. Ми чекаємо її цілий рік, і люди нас чекають!» Є свій поціновувач дерев’яного посуду з Полтави, хоча й дорогувато – миска ручної роботи коштує 500-600 гривень, але це традиція, яка дійшла до нас із глибини віків, як і гончарний промисел, якого теж вистачає.

Ближче до 11 ранку, коли біля шашликів з’явилися черги, перші покупці вже йдуть з ярмарки, хоча це й не просто, узбіччя буквально заставлені автомобілями, і не в один ряд. Кропивничанка Тетяна Володимирівна, яка чекає маршрутку на зупинці, не приховує задоволення: «Дуже сподобалося, я тут з року в рік, тому можу сказати, що в цьому році ще краще, дешевше. Ось посаджу маму на маршрутку, а сама повернуся, подивлюсь ще».

Можна відзначити, що, в порівнянні з минулим роком, з’явилася бетонована доріжка практично від виставкового павільйону «АгроЕкспо» до сцени Покровського ярмарку, що символізує і єдність, і розвиток. Але практично всі учасники відзначили, що тут не вистачає чогось на зразок заїжджого двору, де учасники чи купці могли б зупинитися на час ярмарку. А в цілому – море позитивних вражень!